Завдання оптимізації взаємодії людини і живої природи — стратегія майбутнього

Останнім часом завдання оптимізації взаємовідносин у системі "жива природа — людина — суспільство" приділяється все більше уваги, оскільки без оптимізації цих взаємовідносин дальше існування життя на Землі стає неможливим. Всебічний аналіз перс-пектив такої оптимізації наведений у працях О. В. Букварьової, Г. М. Алещенко, Н. ф. Реймерса (1994), матеріали яких слід вивчати детальніше. Автори справедливо вважають, що суть стратеги зводить-ся до збереження біорозмаїтгя в біосфері за умов оптимізації існу-вання життя.

Одним із найважливіших завдань сучасної екології є розробка стратегії збереження, поновлення (відродження) і стійкого викори-стання біорозмаїтгя. Йдеться про створення нової стратегії взаємо-відносин у системі "жива природа — людина", при якій би гаран-тувалось біорозмаігтя.

У зв'язку з тим, що проблеми охорони виникають як результат діяльності людини, необхідно управляти не стільки біорозмаїття (як наслідком), а насамперед, соціально-економічними системами, які визначають (по суті) видове розмаїття в результаті діяльності людини як суспільної істоти.

Мста природних біосфер — цс досягнення максимальної продук-тивності або швидкості накопичення речовин, енергії, інформації в системі при досягненні максимальної стабільності.

Антропогенні трансформації природних систем виражаються в підвищенні їх продуктивності за умов одночасного скорочення загальної біомаси і структури. Вони протилежні природним тенден-ціям розвитку природних систем. Ігнорування цих природних тенден-цій з боку соціально-економічної системи — джерело антропогенних екологічних криз на плансті-

Сьогодні екологічна криза на нашій планеті призвела до:

1) консолідації людства на основі об'єктивного знання й перс-творення науки в рушійну силу суспільства;

2) усвідомлення взаємозалежності людей один від одного (модель організації суспільства);

3) безальтернативності озброєння суспільства екологічними знаннями як найважливішої умови запобігання екологічній катастро-фі. Цс можливо лише за умови зниження "екологічного пресу" на навколишнє середовище, яке відбувається лише за правильної демог-рафічної політики та опгимізації рівня потреб суспільства.

Ці три наслідки утворюють систему з негативним зворотним зв'язком. Розвиток перших двох — ключ до розв'язання третього.

Зараз головна мета людства зводиться до вирішення таких завдань:—

стратегія екологічного розвитку.

Обов'язкове дотримання всіх об'єктивних закономірностей розвитку природи і суспільства, особливо тих, які заперечують доко-рінні перетворення природи понад допустимі масштаби.

Головною метою соціально-економічного розвитку повинно стати благополуччя кожної людини — максимальна тривалість життя при мінімумі хвороб і науково обгрунтованому максимумі задоволення потреб;—

виключення будь-яких конфронтацій з життя суспільства з його правовим закріпленням у масштабах планети як єдиного (цілого) організму, що функціонує в системі гармонії і порядку;—

усвідомлення факту, що майбутнє людства неможливе без природного вцггворсння природи і середовища життя на основі само-підтримування і саморегуляції;—

входження людства і його господарства у глобальні, субгло-бальні біогеохімічні цикли з підтриманням екологічного балансу на всіх рівнях організації біосфери та екосфери Землі;—

поступове цілеспрямоване, базоване на основах людської моралі та гуманних принципах регулювання народжуваності до рівня відповідності чисельності народонаселення наявному природно-ре-сурсному потенціалу планети. Розумний перерозподіл людей по планеті протягом сміграційно-імміграційних процесів;—

подальша всесвітня інтеграція промисловості і сільського господарства за умов усвідомлення закону опгимальності; крайності у розмірах господарських одиниць небезпечні екологічно і нераціо-нальні економічно;—

вироблення еколого-соціально-економінчого механізму пре-вентивного збереження мінімуму природно-ресурсного потенціалу суспільства; інвентаризація природних ресурсів, їх якості й динаміки, квотування використання для регіонів (держав) і санкцій за їх пору-шення;—

вироблення узгодженої і глобально виведеної оцінки і ціни природних ресурсів та способів підтримання середовища життя і квот,порядку оплачування; включення репродукування природи в соціаль-но-скономічні механізми функціонування світового господарства з автоматизацією зворотних зв'язків у системі "природа — людина";—

розробка стратегії глобального природокористування розрахо-вана на довгочасну перспективу, головне завдання якої — оздоров-лення середовища проживання людини, запобігання будь-яким еко-логічним катастрофам і досягнення режиму саморегулювання за допомогою регіональної та глобальної екосистем;—

включення механізмів "батога і пряника", коли оптимальна з позиції екології поведінка індивіда або групи людей повинна стати вигідною в усіх відношеннях;—

врахування і розуміння суті інтегральних ресурсів у розвитку людства і країн світу;—

усвідомлення необхідності дотримання принципу розумної достатності і допустимого риску в практичній діяльності;—

повний перехід від системи промислу до системи господарю-вання (відтворення або штучне культивування);—

науково обгрунтоване регіональне і місцеве планування вико-ристовування ресурсів планети, яке включає порушення екологічного балансу;—

необхідність утворення всесвітнього центру для екологічного оцінювання й сертифікації проектів і господарських заходів, а також центру економічної взаємодопомоги й демографічного планування;—

наполегливе виховання екологічного світогляду, розширення меж екологічної освіти, створення центрів екологічної підготовки осіб.

Необхідно зробити докорінні зміни в характері й діяльності людини в усіх сферах її взаємодії з природою.

Що стосується енергетики, то необхідно зазначити, що поріг енергетичного насичення на планеті визначається не можливостями отримання енергії, а допустимими лімітами її використання, безпеч-ними для функціонування Землі (див. закон одного процента). Слід віддавати перевагу відносно "чистим" та економічним джерелам енер-гії (сонячні батареї, транспортні засоби на фотоелементах, вітряки і т. д.), добиватися значної економії енергозатрат.

У сфері комунікації прагнути до створення єдиної інформаційної системи на основі розвитку енсргоскономічних засобів живого зв'язку замість особистих контактів (що все ж таки досить проблематично), розвивати мобільний аудіо- і відсозв'язок замість транспортних за-собів.

Замінити існуючі енергоємні способи накопичення і передачі інформації (книги, газети і т. д.) на мініатюрні носії, які не вимагають

вирубування лісів, з подальшою переробкою на папір. Намагатися використовувати "четверту владу" на користь людині.

У сфері промислових технологій прагнути до максимальної мініа-тюризації виробів, ресурсоекономії виробництва, зниження його впливу на середовище життя.

Припинити забруднення навколишнього середовища будь-якими видами виробничої діяльності й відходами побуту. Забезпечити повну та об'єктивну екологічну експертизу техніки та технології потенційно небезпечних для природи, життя та здоров'я людей. Виробити