Особливістю законодавства України про охорону праці є те, що значна частина питань з охорони праці регулюється нормативними актами, прийнятими на конкретному підприємстві, в установі, організації. Порядок їх прийняття встановлюється централізованим законодавством.

За порядком прийняття локальні нормативні акти поділяють-ся на такі, що приймаються роботодавцем самостійно або за по-годженням з працівниками підприємства та їх представниками, і такі, що приймаються загальними зборами (конференцією) на-йманих працівників.

За предметом правового регулювання локальні нормативні правові акти можна поділити на ті, що регулюють, наприклад:

організацію управління охороною праці на виробництві;

забезпечення перспективного і поточного планування з пи-тань поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середо-вища;

організацію проведення навчання (інструктажу) з питань охо-рони праці;

встановлення безпечного виконання робіт і поведінки праців-ників на території підприємства.

За зовнішньою формою вираження локальні нормативні акти з охорони праці можна поділити на:

положення (наприклад, «Положення про комісію з питань охорони праці», «Положення про службу охорони праці на під-приємстві»;

правила (наприклад, «Правила внутрішнього розпорядку, які визначають обов'язки персоналу, що працює з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань»);

інструкції (наприклад, «Інструкція про порядок організації та проведення зварювальних та інших вогневих робіт на підпри-ємстві»);

накази (наприклад, наказ «Про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці») та ін.

Прийняті локальні нормативно-правові акти з охорони праці мають відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів, стан-дартам про оформлення документів, що забезпечує їх правильне розуміння, та повинні враховувати вимоги типових та інших нормативних актів.

До розробки проекту локального нормативного акта про охо-рону праці залучаються представники працівників — уповнова-жені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілок, члени комісії з питань охорони праці підприємства, що представляють інтереси найманих працівників. Інформуван-ня працівників здійснюється не лише на етапі розроблення проек-ту акта про охорону праці, але й після прийняття акта шляхом ознайомлення всіх працівників з його змістом. На роботодавця покладається обов'язок розповсюдження інструкцій шляхом їх видання (тиражування), придбання у вигляді брошур, односто-ронніх аркушів, плакатів.

Важливе значення у захисті прав працівників на охорону праці на підприємстві, в установі, організації належить колективному до-говору.

Зобов'язання сторін колективного договору з питань охорони праці передбачають систему інженерно-технічних заходів, спря-мованих на забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, їх доведення до нормативних, запобігання виникненню виробни-чого травматизму і професійних захворювань, зменшення фак-торів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці, зростання культури виробництва. Такі заходи можуть бу-ти викладені у вигляді додатка до колективного договору.

Зобов'язання роботодавця полягають у запровадженні ефек-тивної системи управління охороною праці шляхом створення відповідних служб, які забезпечують комплексне вирішення пи-тань з охорони праці, усунення причин, що призводять до нещас-них випадків, у тому числі і виведення з експлуатації будівель та споруд, що перебувають у аварійному стані, проведенні лаборато-рних досліджень умов праці на їх відповідність встановленим нормативам, стимулюванні запровадження у виробництво еколо-гічно чистих технологій та створення безпечних умов праці.

Зобов'язання роботодавця включають своєчасне забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, проведення навчання з питань охорони праці та обо-в'язкового медичного огляду, забезпечення працівників ліку-вально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою соло-ною водою, знешкоджуючими і змиваючими засобами, надання інших пільг. Колективний договір може містити зобов'язання, спрямовані на встановлення додаткових пільг в організації охо-рони праці для окремих категорій працівників, створення на-лежних умов праці інвалідів, неповнолітніх працівників, поліп-шення умов праці жінок, їх побутового та медичного обслугову-вання на виробництві, вивільнення жінок з важких, шкідливих робіт та нічних змін.

Сторони колективного договору можуть передбачити і додаткові пільги та гарантії у сфері охорони праці. Наприклад, гарантії, що надаються для осіб, які беруть безпосередню участь в управ-лінні охороною праці, уповноваженим найманими працівника-ми особам з питань охорони праці, членів комісії з питань охоро-ни праці підприємства. У колективному договорі сторони встановлюють гарантії та пільги у сфері охорони праці на рівні, не нижчому за передбаче-ний законодавством, хоча можуть передбачити і вищі або додат-кові гарантії.

Встановлення гарантій захисту прав працівників на охорону праці у нормативному порядку є однією з умов ефективної реалізації прав громадянина і людини. Законо-давство України про охорону праці передбачає комплекс гаран-тій, спрямованих на реалізацію конституційного права на безпеч-ні і нешкідливі умови праці. Позитивною рисою Закону України «Про охорону праці» є те, що цьому питанню присвячено окре-мий розділ.

3.Гарантії захисту прав працівників на охорону праці

Законодавство України встановлює загальні гарантії права на безпечні та нешкідливі умови праці, що надаються всім праців-никам, а також передбачає додаткові гарантії для певних катего-рій працівників, що зумовлено підвищеними вимогами охорони їх здоров'я. До таких категорій належать працівники, які пра-цюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, неповнолітні особи, жінки, особи з пониженою працездатністю тощо.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Тому у разі включення до його змісту умов, які погіршують пра-вове становище працівників порівняно із законодавством про охорону праці, вони визнаються недійсними.

Відповідність умов трудового договору чинному законодавст-ву про охорону праці повинна забезпечуватися і під час його реа-лізації. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів ви-робництва, стан засобів колективного та індивідуального захис-ту, що використовуються працівником, а також санітарно-побу-тові умови повинні відповідати