Важливою гарантією захисту права працівника на охорону праці є надання працівнику ін-формації про умови праці на підприємстві і, зокрема, на робочо-му місці. Крім загальних питань з охорони праці роботодавець зобов'язаний проінформувати громадянина про наявні на майбут-ньому робочому місці шкідливі та небезпечні виробничі факто-ри, які ще не усунено. Водночас роботодавець повинен повідоми-ти майбутнього працівника про можливі шкідливі, негативні наслідки впливу виробничих факторів на його здоров'я та озна-йомити його з правом на відповідні пільги і компенсацію за роботу в таких умовах. Причому законодавець визначає форму вико-наного роботодавцем обов'язку. Особа має бути проінформована роботодавцем під розписку. Оскільки в законодавстві не встанов-лено виду документа, у якому майбутній працівник розписуєть-ся про одержання такої інформації, то його форма визначається на конкретному підприємстві, в установі, організації. Цим доку-ментом може бути спеціальний журнал, окрема розписка. Про-понується такі записи робити в особовій картці, акті атестації робочого місця.

Обов'язкове інформування працівника про зміни законо-давства щодо охорони праці та приведення умов праці у відпо-відність до нього покладається на роботодавця. Таке інформу-вання здійснюється шляхом проведення навчання з питань охо-рони праці, наприклад, позапланового інструктажу.

Надання інформації працівникові про стан охорони праці має системний характер. Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників під час їх роботи на підприємстві не лише про стан охорони праці, а й про причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усу-нення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Гарантією захисту права працівників на безпечні і нешкідливі умови праці є вико-нання працівниками лише тих робіт, які не протипоказані їм за станом здоров'я, що забезпечується встановленням законодав-чих обмежень при укладенні трудових договорів і переведенні працівників на легшу роботу.

Законодавством України передбачено гарантії у випадках ви-никнення загрози життю і здоров'ю працівників, нестворення роботодавцями відповідних умов праці, що забезпечують їх без-пеку та гігієну. До таких належать право працівника відмовити-ся від виконання роботи у разі виникнення виробничої ситуації, що загрожує життю і здоров'ю, право працівника розірвати тру-довий договір з власної ініціативи, встановлення юридичної від-повідальності роботодавця за порушення законодавства про охо-рону праці. Зазначені гарантії відображають зміст одного з дер-жавних принципів у сфері охорони праці — пріоритету життя і здоров'я працівників та повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля (ст. 6 Закону України «Про охорону праці»). Така відмова буде правомірною, якщо працівник негай-но повідомить про цей факт безпосереднього керівника чи робо-тодавця. За необхідності факт її наявності підтверджується спе-ціалістами з охорони праці підприємства за участю представни-ка профспілки, членом якої є працівник, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового агента з питань охорони праці. У випадку виникнення конфлік-ту факт її наявності підтверджується відповідним органом дер-жавного нагляду за охороною праці і представником профспіл-ки.

Дії працівника, який відмовився від виконання дорученої ро-боти з дотриманням підстав та порядку відмови, не вважаються порушенням трудової дисципліни. За ним зберігається місце праці, а за час простою, що виник не з його вини, виплачується середній заробіток.

У випадку невиконання роботодавцем зобов'язань щодо ство-рення безпечних і нешкідливих умов праці, порушення законо-давства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань працівник має право розірвати трудовий договір з влас-ної ініціативи. Роботодавець зобов'язаний розірвати трудовий договір у строк, визначений працівником. Оскільки звільнення працівника із зазначеної підстави відбувається не з його вини, то працівникові виплачується вихідна допомога. Розмір вихідної допомоги визначається у колективному договорі, але у будь-яко-му випадку не може бути менший тримісячного заробітку пра-цівника. У трудову книжку вноситься запис про підставу та при-чини звільнення працівника.

4.Відповідальність за порушення нормативно-правових актів про охорону праці

Однією з гарантій, що забезпечує право працівника на безпеч-ні і нешкідливі умови праці, є встановлення юридичної відпо-відальності за порушення нормативно-правових актів про охоро-ну праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб ор-ганів державного нагляду за охороною праці, представників професійних спілок, найманих працівників. У разі вчинення цих правопорушень настає адміністративна, кримінальна, ци-вільно-правова відповідальність та відповідальність за трудовим правом. Законодавство України про охорону праці передбачає також сплату роботодавцями штрафних санкцій, що зарахову-ються до Державного бюджету України. Штрафи накладаються за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці.

Порядок накладення штрафів залежить від виду правопорушень та суб'єктів, які застосовують штрафні санкції. Штрафи накладаються посадовими особами Державного комітету України з нагляду за охороною праці за:

порушення нормативно-правових актів України з охорони праці;

невиконання розпоряджень посадових осіб органів державно-го нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Такі штрафи накладаються лише за підсумками перевірки стану безпеки і умов праці на конкретному підприємстві, в уста-нові, організації, що проводяться органами державного нагляду за охороною праці і застосовуються лише повноважними посадо-вими особами: головою та заступниками голови, начальниками територіальних управлінь і начальниками державних інспекцій Державного комітету України з нагляду за охороною праці. Роз-міри штрафів цієї групи встановлюються у процентному співвід-ношенні до величини місячного фонду заробітної плати підпри-ємства, установи, організації. Незалежно від виду правопору-шення, негативних наслідків та інших чинників розмір