Відкриття і впровадження у промислове виробництво антибіоти-ків є одним із великих досягнень науки другої половини XX ст., оскільки це відіграло вирішальну роль у створенні сучасної мікробіо-логічної промисловості, яка ґрунтується на мікробіологічному син-тезі. Розробка методів селекції продуцентів і технології виробництва антибіотиків дозволила розвинути на промисловій основі виробниц-тво білка, амінокислот, ферментів, вітамінів та багатьох інших цін-них продуктів. І цим закладено основи біотехнології.

5. Мікробні препара-ти проти шкідли-вих комах

У 1863 р. Л.Пастер установив мікробну при-роду інфекційних захворювань комах. Трохи пізніше І І.Мечников виявив у личинок хліб-ного жука кузьки (Anisoplia austriaca) захворю-вання, що зумовлюється зеленою мускардиною (Metarrhizium anisopliae) і грибом (Entomophthora anisopliae).

Ґрунтуючись на результатах вивчення цього питання, 1.1.Мечни-ков у 1879 р. у своїй доповіді «Про застосування грибних хвороб для знищення шкідливих комах» висунув ідею біологічного методу бо-ротьби з комахами-шкідниками. Проте успішне втілення цієї ідеї в практику розпочалось лише в другій половині XX ст.

У нашій країні і за кордоном особливу увагу привернули до-слідження на бактеріях з роду Bacillus thuringiensis, що уражають ба-гатьох шкідників сільськогосподарських і лісових культур. Характер-ною особливістю цих ентомопаразитів є наявність у їхніх клітинах кристалічних утворень, дуже токсичних для комах. Коли пожива, яка містить ці своєрідні мікробні токсини, потрапляє в кишечник гусені, то спричинює параліч, і гусінь гине.

Помітних успіхів у розробці та застосуванні мікробних препара-тів для боротьби зі шкідливими комахами досягли російські вчені Є.В.Талалаєв, Н.П.Ісакова та інші. Є.В.Талалаєв виділив із хворої гусені сибірського шовкопряда бактерію Bacillus dendrolimus, яка на-лежить до групи Bacillus thuringiensis. Препарат дендробацилін, який містить цю бактерію, використовується не тільки проти сибірського шовкопряда, а й проти бавовникової совки та інших шкідливих ко-мах. Другий мікробний препарат, виготовлений на цих же бактеріях, виявився ефективним у боротьбі проти великої групи листоїдних ко-мах-шкідників овочевих і плодових культур.

Ефективність цього біологічного методу боротьби зі шкідниками рослин подекуди буває досить високою. Зафіксовано випадки, коли застосування мікробних препаратів викликало масову загибель шкідників. Проте результати застосування мікробіологічного методу значною мірою залежать від кліматичних умов, стану шкідників та інших чинників.

Збудниками інфекційних захворювань шкідливих комах можуть бути також гриби і віруси. Наприклад, мускардиновий гриб Beauveria bassiana використовують для виготовлення препарату боверину, що застосовується проти гусені соснового і шовковичного шовко-прядів, яблуневої плодожерки тощо. В Україні створено сім препа-ратів вірусної природи: віріон ЕКС проти гусениць капустяної сов-ки, віріон ГЯП — проти яблуневої плодожерки та ін. (В.П.Патика та співавтори, 1993).

В різних країнах світу на основі патогенних мікроорганізмів випускаються понад 50 препаратів для боротьби з 200 видами шкід-ливих комах. Найкраще налагоджено виробництво таких бакте-ріальних препаратів: ентобактерин, дендробацилін, ліпідоцид, а з грибкових препаратів — актиній, боверин та ін.

6. Фітонциди

Про лікувальні властивості вищих рослин було відомо ще в глибоку давнину, проте бактери-цидну властивість рослинних виділень вперше

було засвідчено Б.П.Токіним у 1928 р. Ці рослинні виділення було названо фітонцидами (від грец. cpuov — рослина і лат. caedo — вбиваю). Фітонциди — біологічно активні речовини, які виділяються рослинами і характеризуються бактерицидними, фунгіцидними і протистоцидними властивостями. Б. П. Токін вперше звернув увагу на те, що фітонциди володіють антибіотичними властивостями. Ра-зом з В.Г.Дроботько, Б.Ю.Айземан та іншими дослідниками він нау-ково обґрунтував доцільність використання фітонцидів у медицині та інших галузях народного господарства.

Практично майже кожній рослині притаманні фітонцидні влас-тивості, але не однаковою мірою. Найактивнішою бактерицидною дією характеризуються цибуля, часник, гірчиця, хрін, алое, кропива, полин, черемха, горіх, евкаліпт, цитрусові тощо. До складу фітонци-дів входять альдегіди, алкалоїди, глікозиди, синильна кислота, хіно-ни і ефірні олії тощо. Серед названих сполук надзвичайно високою антимікробною активністю володіють алкалоїди (анабазин, нікотин, хінін та ін.)

Чимало антибіотичних препаратів рослинного походження ши-роко використовуються в медицині, сільському господарстві та ін-ших галузях: аліцин, добутий із часнику;аренарін, виділений із цми-ну піскового;берберин, який одержують з багатьох видів рослин з родини жовтецевих. Ці препарати виявляють бактерицидну дію на стрептококи, стафілококи, дифтерійну паличку, гонококи і сальмо-нели. Фітонциди іманін і новоіманін, виділені зі звіробою звичайно-го, виявилися високо активними проти бактерій і вірусів рослин. Ви-ділений з бавовника антибіотичний препарат госіпол застосовується для лікування оперізуючого лишаю, псоріазу та інших вірусних за-хворювань.

Серед інших рослинних антибіотиків, які виявляють антимікроб-ну дію, слід назвати: лютенарин, виділений з кореневищ глечиків жовтих; ксантин — із коноплі посівної; рафін — із редьки чорної; сальвій — із шавлії лікарської; хінін — з кори хінного дерева і хлоро-філіпт — з листків евкаліпту. Вважають, що фітонциди є одним із факторів імунітету рослин, також вони відіграють важливу роль у взаємовідносинах організмів у біоценозах. Великий внесок стосовно вивчення і впровадження в практику фітонцидних препаратів зроби-ли вчені Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України.

Список використаної літератури

Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 312 с.

Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.

Мишустин Е.Н., Емцев В.Т. Микробиология. – М., 1997.