Грязеві вулкани - це конусовидні або плескаті горби з лійкоподібним отвором на вершині. За формою нагадують справжній конус вулкана. Найбільші з них досягають висоти 400 м, при діаметрі основи до 4 км. Вершину грязевого вулкана увінчує кратер, що іноді перевищує у діаметрі 500 м. Він з'єднує канал жерла з вогнищем вулкана. Грязеві вулкани іноді виносять каміння, воду, газ з глибини 10-12 км, тому їх ще називають "візитними картами Землі". Температура грязі під час виверження становить понад 100 °С, газ при цьому, як правило, спалахує і горить у вигляді факела. Проте така діяльність надр дуже рідко спричиняє жертви та руйнування. Грязевих вулканів на Землі є близько 345, у тому числі на Керченському півострові - 33.

Грязеві вулкани обмежені в своєму поширенні певними районами, але іноді виникають у нових місцях, наприклад нещодавно в Івано-Франківській області утворилося два грязеві вулкани, досі тут невідомі.

Землетруси — підземні поштовхи у земній корі або верхній частині мантії, які спричиняють коливання земної поверхні, її дефорамацію або руйнування інженерних споруд.

Кожен рік у світі стається більше 57 тисяч землетрусів: один над потужний (вище 8 балів); 18 — від 6 до 6,9 балів (дуже потужні -J від 6 до 8 балів); 800 — від 5 до 5,9; 6200 — від 4 до 4,9; 49 тисяч -J від 3 до 3,9 балів.

Надпотужні та потужні землетруси сейсмографи фіксують по всьо-му світу, незалежно від географії стихії. Решта землетрусів вважаються слабкими або невідчутними на поверхні і практично не зав-дають ніякої шкоди.

Крім наземних землетрусів бувають ще й підводні, океанічні. Наслідком таких землетрусів є дуже потужні цунамі.

11 вересня 1927 року у Чорному морі стався підводний землетрус силою у 9 балів. Ялта зазнала найбільших руйнувань: матеріальні збитки склали 25 млн карбованців. У цей день у Криму загинуло близько 20 чоловік, більше 100 були поранені.

В одному тільки Криму стається до 40 землетрусів на рік. Сейс-моактивними зонами є Закарпатська, Карпатська (гори Вранча), Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська, що оточують Ук-раїну з півдня та південного заходу. Найбільшнебезпечні у сейсмоло-гічному плані такі області України: Закарпатська, Івано-Франкі-вська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

Причини виникнення землетрусів. За походженням розрізняють землетруси тектонічні, вулканічні, звичайні, метеоритні, техногенні.

Тектонічні та техногенні землетруси виникають у результаті неконтрольованого впливу людини на навколишнє середовище. Причинами техногенних землетрусів можуть бути глибоке розвідувальне буріння, Заповнення крупних водосховищ. Розвиток зрошувальних систем і осушення земель, будівництво промислових об'єктів, прокладання інженерних комунікацій, ліній електропередач та інше також можуть призвести до землетрусів. Техногенна діяльність людей за останні роки зменшила сейсмічну стійкість 70 % території України.

Розвиток землетрусів та їх наслідки. Розглядаючи уражаючі фактори землетрусу, слід відзначити, що основний збиток завдається у результаті впливу не первинних факторів, що породжуються зем-ною стихією, — коливаннями ґрунту і тріщинами, що в ньому ут-ворюються,— а повторними, які виникають під впливом первин-них: руйнуваннями, пожежами, повенями тощо.

У ряді випадків вторинні фактори, такі як цунамі, зсуви, обвали, самі є джерелами НС. На відміну від первинних факторів, можливість виникнення або ступінь виявлення вторинних факторів можна сут-тєво зменшити, а іноді запобігти їм шляхом своєчасного проведення комплексу інженерно-технічних та організаційних заходів.

При землетрусах високої бальності можливі масові ураження населення, у тому числі травми різного ступеня, порушення нор-мальних умов життєдіяльності людей, руйнування окремих об'єктів і систем інфраструктури.

До недавнього часу зусилля багатьох країн щодо зменшення не-безпеки стихійних лих були направлені на ліквідацію наслідків природних явищ, надання допомоги потерпілим, організацію ряту-вальних робіт, надання матеріальних, технічних та медичних по-слуг, постачання продуктів харчування тощо.

Однак необоротне зростання кількості катастрофічних подій і по-в'язаного з ними збитку робить ці зусилля усе менш ефективними і висуває як пріоритетну нову задачу: прогнозування та поперед-ження природних катастроф. У підсумковому документі Всесвітньої конференції із природних катастроф, що відбулася у травні 1994 року в Іокогамі (Японія), записано: «Краще попередити стихійні лиха, ніж усувати їх наслідки».

Список деяких катастроф найкрупніших масштабів: г Землетруси

27.05.1995 — Сахалін (9 балів), повністю зруйнований Нафтогірськ — загинуло 3 тисячі чоловік.

Виверження вулканів

1976 — Гватемала — виверження трьох вулканів і землетрус — загину-ло 22 тисячі чоловік, 80 тисяч одержали поранення.

За дослідженнями ЮНЕСКО, з 1885 до 1977 року від землетрусів загинули 3,5 млн чоловік, що складає 3120 жертв на рік. Чисельність тих, що гинули щорічно, з 1950 до 1970 року уже склала 10 тисяч чоловік, а з 1970 до 1985 ро-ку — досягла 20 тисяч чоловік. Землетруси сталися в Індонезії, Туреччині, на Тихоокеанському узбережжі, активізувався середземноморський пояс, тобто ожили сейсмоактивні зони планети. У минулих століттях в Європі було макси-мум один-два сильних землетруси, а в попередньому — близько 10.

Перший сейсмоскоп винайшов китайський філософ Чан Єнг у 132 році до н. е. Це був великий глек із розміщеними по діаметру вісьмома драконячими головами. Що було всередині глека, так і залишилося таємницею. Навколо ж нього були розміщені вісім жаб (за вісім основними азимутами компаса) із широко розкритими ротами, направленими до голів драконів. У пащі кожного дракона лежала металева кулька. Коли траплявся земле-трус, кулька падала у рот жабі. За тим,