* ударний (штампування, кування);

* механічний (тертя, биття);

* аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкос-тях руху повітря).

Основними фізичними характеристиками звуку є: * частота /(Гц),

* звуковий тиск Р (Па), * інтенсивність або сила звуку / (Вт/м2),

* звукова потужність 1О (Вт). Швидкість поширення звукових хвиль в атмосфері при 20°С становить 344 м/с. Як було сказано раніше у розді-лі 2 , органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище 20 000 Гц — ультразвуки.

* Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, називається порогом чутливості.

У різних людей він різний і тому умовно за поріг чутливості беруть зву-ковий тиск, який дорівнює 2*10-5 Н/м2 (ньютон на метр квадратний) при стандартній частоті 1000 Гц. При цій частоті поріг чутливості І0 = 1012 Вт/м2, а відповідний йому тиск Ро = 2*10-5 Па. Максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається порогом болісного відчуття, дорівнює 102 Вт/м2, а відповідний їй звуко-вий тиск Р = 2*102 Па.

Зміни інтенсивності звуку і звукового тиску, які чує людина, величезні і станов-лять відповідно 1014 і 107 разів, тому оперувати такими великими числами незручно. Для оцінки шуму прийнято вимірювати його інтенсивність і звуковий тиск не абсо-лютними фізичними величинами, а логарифмами відношень цих величин до умовного нульового рівня, що відповідає порогові чутливості стандартного тону частотою 1000 Гц. Ці логарифми відношень називають рівнями інтенсивності і звукового тиску і виражають в белах (Б). Одиниця виміру «бел» названа на честь винахідника теле-фону А.Белла (1847—1922 pp.). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти

*зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного використання зручні-шою є одиниця в 10 разів менша — децибел (дБ).

Треба пам'ятати, що бел — це логарифм відношення двох однойменних фізичних вели-чин, і тоді не буде виникати помилок при порівнянні різноманітних звуків за ЇХ інтенсив-ністю (рівнем). Наприклад, якщо тихий шелест листя оцінюється в 1 дБ, а голосна розмова

в 6,5 дБ, то звідси не випливає, що промова перевищує за гучністю шелест листя у 6,5разів. Відповідно до Бела одержуємо, що промова «голосніша» за шелест листя у 316 000 разів (106,5/101 = 105,5 = 316000). Останнє є наочною ілюстрацією закону Вебера — Фетера.

Використання логарифмічної шкали для вимірювання шуму дозволяє вкладати великий діапазон значень — Іі Р в порівняно невеликий інтервал розмірів від 0 до 140 дБ.

У табл. 1 наведено різноманітні «виробники шуму».

Таблиця 1

Рівень шуму, дБ

Постріл снаряду | 170

160 | Постріл гвинтівки

Старт космічної ракети | 150

140 | Зліт реактивного літака

Блискавка | 130

120

110 | Рок-музика

100 | Важка вантажівка

Відбійний молоток | 90

80

Салон автомобіля | 70

60 | Машбюро

50

40 | Читальний зал

Сільська місцевість | 30

20 | Шепіт (1 м)

Зимовий ліс у безвітряну погод | 10

6

Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші — показник культури люди-ни і її доброзичливого ставлення до навколишніх. Тиша потрібна лю-дям так само, як сонце і свіже повітря.

Для боротьби з виробничим шумом слід використовувати такі заходи:

- Ізоляція джерел шуму у виробничих приміщеннях шляхом створення перегородок (дерев'яних, цегляних) з перенесенням пульта управління за перегородку, якщо можливо, треба встановити біля них звукоізольовані кабіни для обслуговуючого персоналу;

- встановлення агрегатів, робота яких супроводжується шу-мом або вібрацією (молоти, штампувальні автомати і ін.) на вібро-ізолюючі матеріали чи на спеціальний фундамент;

- заміна технологічних процесів, які супроводжуються шумом, безшумними;

- розміщення цехів з шумними технологічними процесами на певній відстані від жилих приміщень і обсадити їх зеленими насад-женнями. Стіни цехів повинні бути потовщеними, а з внутрішнього боку — облицьовані спеціальними акустичними плитами;

- використання індивідуальних засобів захисту органа слуху (заглушки, вкладиші, навушники, шоломи);

дотримання допустимих рівнів шуму.

Список використаної літератури:

Джигирей В.С. Безпека життєдіяльності. – Львів, 2000.

Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А., Сергета В.М., Бойчук Б.Р. та ін. – Тернопіль, 2003.

Загальна гігієна: Посібник / За ред. Даценко. – Львів, 2001.