Реферат з валеології на тему:

Розвиток практики оздоровлення душі та тіла у примітивних людських цивілізаціях.

План.

Вступ.

Примітивна медицина первісних суспільств.

Медицина Вавілонії.

Медицина Стародавнього Єгипту.

Медицина Давнього Ізраїлю.

Література.

Проблема здоров’я здавна привертала пильну увагу людини. Хвороба, як нещастя, біда, безпосередня загроза життю, збуджувала уяву і примушувала людину вести пошук засобів порятунку. Тисячоліттями найкращі у лікуванні, найбільш спостережливі та близькі до природи люди, шляхом спроб і помилок, обнадійливих успіхів і драматичних невдач накопичували досвід, передаючи його від покоління до покоління. На цьому шляху були великі перемоги та фатальні помилки, але час поставив усе на свої місця. Невідомі генії медицини зіставляли, узагальнювали, осмислювали досвід попередників. Виникали теорії, концепції, які перевірялися віками. Це був багато тисячолітній експеримент, історія творчого осмислення надбань і прорахунків. Безцінний спадок медицини Китаю, Індії, Тибету, Персії, Греції та інших країн належить людству, і упередженість та зверхність сучасників у ставленні до великої культури зцілення душі та тіла стародавнього світу – неприпустима.

Майбутньому вчителю неможливо сформувати істині настанови своїх вихованців на пізнання власного тіла та власної психіки, усвідомлення проблем і складових свого здоров’я, мотивів оздоровчої поведінки без аналізу, осмислення та розуміння багатовікового досвіду людства у збереженні, відновленні та зміцненні свого здоров’я.

Примітивна людина лікувала свої незначні травми за допомогою інтуїтивно знайдених грубих емпіричних прийомів: зализувала рани слиною, пом’якшувала лихоманку зануренням у холодну воду, висмоктувала отруту після укусу змії тощо. Перші спроби пояснити причини захворювання також спиралися на інтуїцію. Домінувало найпростіше пояснення – що хвороби виникають самі собою. Такий підхід у розумінні причин хвороб згодом змінився на причинно-наслідковий. Наприклад, будь-який представник племені банту знає, що їжа проходить через тіло, що переїдання та надмірні зловживання можуть бути причиною фізіологічного дискомфорту. Знає він також послаблюючі засоби, які виліковують його. Але коли причину хвороби не можна було вивести напряму, первісна людина приписувала її зловмисному впливу інших людей і вищих істот і боролася з ними магією, а пізніше – магічно-релігійними обрядами.

Духовні та тілесні страждання так само не розмежовувалися, як не розділялися медицина, магія та релігія. Крім того, магія була спрямована проти смертельних або надлюдських явищ, які могли викликати хворобу. Відповідно до своїх уявлень примітивна медицина надавала пацієнтам допомогу в боротьбі з надприродними явищами і злими духами всіма можливими і доступними древній людині засобами, такими як умовляння, благання, поклони, заклинання, принесення в жертву, сповідання, вигнання духів тощо. Все це приводилося в дію магічними ритуалами, чаклунством, також тілесними покараннями. Хвороба трактувалася як дещо занесене ззовні чаклуном або богом, які „вистрілювали” в людину стрілою чи блискавкою

Концепція відділення душі від тіла, що історично виникла у примітивних культурах дещо пізніше, включала розуміння душі, яка знаходить свій вияв у сновидіннях, галюцинаціях, видіннях тощо. До тих пір, поки душа й тіло були в єдності, людина була здорова, але якщо душа чи частина її залишала тіло або була викрадена чарівником або надприродними силами, людина починала хворіти. Згідно із віруваннями різних племен, душа розташовувалася у різних частинах тіла, наприклад, у серці чи в нирках. Злі чаклуни забирали душу своєї жертви, вилучаючи її з тіла, а замість неї впускали хворобу.

У примітивному суспільстві вважалося, що людина, яка володіє надприродною силою, не тільки наділена здатністю викликати дощ або сонячне затемнення, пророкувати перемогу на війні або впливати на врожай, а й може з успіхом виліковувати хворобу. Частіше за все людина, котра могла зцілювати, була не тільки вождем племені, але й верховним жерцем або чаклуном клану. Дуже часто з середовища лікарів формувався клас еліти. В цілому ця каста була найбільш культурною та доступною лише обраним.

У деяких реліктових культурах чаклун-лікар успадковував свою професію, в інших обирався на цю „посаду” завдяки якійсь незвичайній події, яка нібито вказувала більшості, що він є обранцем богів. Наприклад, комусь вдавалося уникнути загибелі в ситуації, котра для іншого була б смертельною.

Частіше людина ставала чаклуном-знахарем після того, як із нею траплявся напад з конвульсіями чи непритомністю. Цей напад повинен був супроводжуватися галюцинаціями, що повідомляли людині те, ким вона нібито повинна бути. Цей спосіб обрання був особливо поширеним серед племен Південної Африки, у деяких племен Сибіру, а також серед індійців Північної Америки. Майбутній знахар піддавався суворим тренуванням і випробуванням, аж до штучно викликаних психозів, при обов’язковому дотриманні ретельно розробленої церемонії посвячення.

У багатьох племен знахарі-зцілювачі, які мали дозвіл на „практику”, для того, щоб викликати більшу довіру в пацієнтів, використовували певний набір безпосередніх впливів. Сюди входили розфарбовування тіла, червона мантія та обов’язковий жезл із набалдашником.

З’ясувавши, що основи цілительства почали закладатися в примітивній культурі первісного суспільства, необхідно звернути увагу на ті стародавні цивілізації, де досвід оздоровлення людини почав оформлятися у певні систематизовані концепції.

Вавілонська цивілізація виникла IV тисячі років тому. Перші вавілонські лікарі були жерцями Асіпу, пізніше просто Асу (А-зі). Лікування здійснювалося магічно-релігійними методами. Асу вважався людиною, що „знає рідини” і яка вміє ними користуватися. Вже тоді була помічена фізіологічна дія води, яка відігравала основну роль у приготуванні різних ліків.

Вавілоняни вірили, що зірки – божественні. Загострення деяких хвороб вони пов’язували з небесними світилами. При лікуванні деяких хвороб застосовувалися ліки, хоча більш активне лікування пов’язувалось із закляттями. Богами лікування були Ні нурт і його дружина Гула, символами яких була змія.

При лікуванні знахар спочатку