палива з реакторної установки.
Блок №2 - у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року було остаточно зупинено. В теперішній час з реактору вивантажене усе ядерне паливо. Розпочато роботи з підготовки “Програми зняття з експлуатації блоку 2 Чорнобильської АЕС”.
Об'єкт “Укриття” є зруйнований запроектною аварією 4-й блок Чорнобильської АЕС, який втратив всі функціональні властивості енергоблоку і на якому виконані першочергові заходи для зменшення наслідків аварії та продовжуються роботи для забезпечення його ядерної та радіаційної безпеки. Виконані у післяаварійний час оцінки щодо кількості ядерних матеріалів у об'єкті “Укриття” свідчать, що маса таких матеріалів становить близько 200т.
У процесі аварії ядерні матеріали були рознесені по багатьох приміщеннях об'єкта “Укриття” і на сьогодні вони є головним джерелом радіологічної та ядерної небезпеки. Наявність близько 200 тонн збагаченого урану і трансуранових ізотопів уможливлює утворення локальних критичних мас. Отже, ймовірність виникнення самопідтримуваної ланцюгової реакції досить істотна. У існуючому стані об'єкт “Укриття” являє собою також радіологічну небезпеку, оскільки він не є герметичною спорудою, яка б виключала взаємодію його вмісту з довкіллям та ґрунтовими водами.
Досвід ліквідації значних ядерних аварій у США (АЕС “Тримайл-Айленд”) і в Англії (аварія на реакторі №1 в Уіндскейлі) показав, що найефективніший засіб ліквідації наслідків таких аварій - це вилучення ядерного палива з аварійних ядерних установок. Аналогічне рішення стосовно кінцевого стану об'єкта “Укриття” прийняв і Уряд України у своїй постанові від 28.12.96 р. № 1561.
Після виходу постанови Кабінету Міністрів, спільними зусиллями Урядів і фахівців України та держав “великої сімки” було розроблено міжнародний проект перетворення об'єкта в екологічно безпечну систему – “Shelter Implementation Plan” (так званий проект SІР), затверджений 18 квітня 1997 року, який найповніше задовольнив вимогам цієї Постанови та отримав найвищу оцінку від міжнародних експертних рад.
Втілення проекту SІР при оціночній вартості у 2-2,5 млрд.дол. розраховане на 35-50 років. Такий великий термін і фактична відсутність довгострокових фінансових зобов'язань вимагають підтримання постійного інтересу до проблем ЧАЕС на міжнародному рівні.
6. Медичний, радіаційний, хімічний захист та укриття людей у захисних спорудах
До медичних засобів захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу відносяться протиепідемічні, санітарно-гігієнічні й спеціально-профілактичні заходи, які чиняться для запобігання або послаблення ураження населення. Протиепідемічні заходи мають на меті попередити поширення серед населення інфекційних хвороб. Вони передбачають:
вивчення санітарно-епідеміологічного стану районів, де виникло або може виникнути інфекційне захворювання;
проведення щеплень;
проведення ізоляційних заходів та дезінфекції.
Санітарно-гігієнічні заходи передбачають дотримання правил особистої гігієни, а також санітарний контроль за районами проживання людей, продуктів харчування, джерел води.
Спеціально-профілактичні заходи включають застосування протирадіаційних препаратів для підвищення імунітету населення до впливу іонізуючого випромінювання, отруйних та сильнодіючих отруйних речовин. До спеціальних профілактичних засобів відносяться: аптечка індивідуальна (АІ-2); індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8, ІПП-9), індивідуальний перев'язочний пакет (ІПП).
Аптечка АІ-2 призначена для особистої профілактики ураження радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними препаратами. Аптечка містить набір медичних засобів, розташованих у гніздах пластмасової коробочки. Розмір коробочки 90 х 100 х 20 мм. Маса 130 г. Розмір і форма коробочки дозволяють носити її у кишені та завжди , мати при собі. У гніздах аптечки розташовані такі медичні засоби:
гніздо 1 — знеболюючий засіб, який використовується при переломах, опіках, обширних ранах;
гніздо 2 — у пеналі червоного кольору таблетки проти фосфорорганічних отруйних речовин (типу зарин). Вживаються по одній таблетці як засіб профілактики перед входом у осередок зараження;
гніздо 3 —у великому білому пеналі таблетки (протибіологічний засіб № 2), які вживають після радіаційного опромінення, при шлунково-кишковом розладі (7 таблеток для першої доби, по 4 таблетки на добу на 2-й і 3-й дні;
Таблетки є засобом профілактики інфекційних захворювань у зв'язку із послабленням захисних функцій опроміненого організму;
гніздо 4 — у двох пеналах рожевого кольору таблетки (радіозахисни засіб № 1). Вживаються для ообистої профілактики при загрозі радіоактивного ураження за 30 – 60 хвилин до початку опромінення (6 таблеток одразу. Повторне вживання 6 таблеток — лише через 5-6 год;
гніздо 5 — у двох пеналах антибіотик широкого спектра (протибіологічний засіб № 1). Вживається при пораненнях і опіках для
проведення невідкладної профілактики в осередках інфекційних захворювань (вживають по 5 таблеток два рази із перервою у 6 годин);
гніздо 6 — у пеналі білого кольору таблетки (радіозахисний засіб № 1). Вживають у тих випадках, коли людина харчується у радіоактивно-ураженій місцевості (по одній таблетці упродовж 10 діб). Таблетки перешкоджають відкладенню у щитовидній залозі людини радіоактивного йоду, який надходить у організм разом із продуктами харчування;
гніздо 7 — у пеналі синього кольору таблетки (протиблювальний засіб). Вживають по одній таблетці (при ударі голови, при первинній реакції на променеву хворобу, з метою запобігання блювоти).
Для накладання первинних пов'язок на рани використовують Індивідуальні перев'язочні пакети (ІПП). Індивідуальний перев'язочний пакет складається з бинта (ширина 10 см, довжина 7 м) і двох ватно-марлевих подушечок (розміром 17,5 х 32 см). Одна із подушечок пришита нерухомо до бинта, другу можна переміщувати. Скручені подушечки і бинт загорнуті у провощений папір і вкладені до герметичного чохла із прогумованої тканини, целофану чи пергаментного паперу. У пакеті є шпилька, на чохлі вказані правила користування. При накладанні пов'язок пакет беруть у ліву руку, а правою по надриву відкривають зовнішній чохол і виймають пакет у вощеному папері із шпилькою. Шпильку тимчасово закріплююють на видному місці одягу. Обережно розгортають паперову оболонку, у ліву