також від відстані підлоги до землі. Що вище розміщена підлога, то концентрація радону нижча. Додатковими джерелами радону в житловому будинку є природний газ, який спалюється на газових плитах, і вода. Причому вода як потенційне джерело радону найнебезпечніша не від вживання, а при використанні для душу у ванній кімнаті. Так, при обстеженні будинків у Фінляндії виявилося, що в середньому концентрація радону у ванній кімнаті приблизно втричі вища, ніж на кухні, і приблизно в 40 разів вища, ніж у житлових приміщеннях. Дослідження, що їх виконали канадські вчені, свідчать, що за 7 хв, протягом яких був включений душ з теплою водою, концентрація радону і продуктів його розпаду у ванній кімнаті швидко підвищилася. Лише за півтори години після вимкнення душу концентрація радону знизилася до початкового рівня.
В Україні також чимало регіонів з високими концентраціями радону. Це насамперед місця видобутку уранової руди, виходу з-під землі багатих на радон підземних вод, використання в будівництві матеріалів з високим вмістом радіоактивних елементів. До таких місць належать Кіровоградська область, м. Біла Церква та ін.
Щодо певного побоювання радіації з боку більшості населення пропонуємо поміркувати над цим явищем. Найбільшою засторогою в цьому контексті є так званий канцерогенний ефект радіації. Нагадаємо. Джерелом радіації є Сонце, у спектрі випромінювання якого присутні як електромагнітна складова, так і елементарні частинки — усе те, чого особливо боїться людина, коли йдеться про атомну енергетику... Проте загальновідомо, що надмірне захоплення сонячними ваннами так само небезпечне, як і значні дози радіоактивності. Отже, має бути певна міра, межа. Крім того, слід пам'ятати, що існує перевірений часом біологічний закон, згідно з яким реакція будь-якого живого організму на дію фізичного, хімічного або біологічного чинника залежить від дози і тривалості впливу.
Нині нагромаджено багато даних, які свідчать про те, що сонячна радіація здатна викликати, наприклад, рак шкіри. І це тим імовірніше, чим триваліше й інтенсивніше "грітися на сонці" (ідеться про надмірність). Так, за даними ВОЗ, захворюваність на рак шкіри у Скандинавських країнах у 2-3 рази нижча, ніж у країнах Південної Європи. В Австралії рак шкіри становить 60 % загальної кількості онкологічних захворювань. Навіть в одних і тих самих країнах при переміщенні на південь можна спостерігати підвищення рівня цього захворювання. Ще один приклад. В окремих зонах Узбекистану і Туркменістану, де сонячна радіація приблизно однакова, рак шкіри виникає частіше в узбеків, які носять тюбетейки, ніж у туркменів, обличчя яких прикрите широкими хутряними шапками. У Південній Америці рак шкіри частіше спостерігається у жінок, ніж у чоловіків, які носять крислаті сомбреро. Таким чином, захищаючи тіло (шкіру) від надмірного сонячного випромінювання, можна істотно зменшити ймовірність виникнення раку шкіри.
Істотне значення має такий захисний фактор, як колір шкіри. Негрів Африканського континенту і США рак шкіри вражає в 10 разів рідше, ніж населення з білою шкірою, яке проживає в тих самих районах. Захворюваність європейців на Гавайських островах у 45 разів вища, ніж у місцевого населення. Загалом встановлено, що чутливість темношкірого населення до сонячного випромінювання приблизно у 10 разів нижча, ніж у людей європейського походження. Вважається, що основну захисну роль відіграє пігмент шкіри меланін. Цей висновок поширюється і на окремих осіб: темніший колір шкіри робить її менш чутливою до сонячного випромінювання.
Список використаної літератури
Екологія І закон // Екологічне законодавство України. У 2 т. / За ред. В. І. Андрейцева. — К.. Юрінком Інтер, 1997.
Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. — Львів, 2000.
Білявський Г О, Падун М М, Фурдуй Р С. Основи загальної екології. — К.. Либідь, 1995.
Будыко М И Глобальная экология. — М.. Мысль, 1977.
Волович В Г Человек в экстремальных условиях природной среды. — М.. Мысль, 1983.
Єлісєєв А Т" Охорона праці. — К., 1995.
Кириллов В Ф , Книжников В А , Коренков И П. Радиационная гигиена. — М.. Медицина, 1988.
Корсак К В, Плахоттк О В Основи екологи. — 2-ге вид. — К.. МАУП, 2000.
Лапт В М Безпека життєдіяльності людини. — К.. Знання, Л.. Вид-во ЛБК НБУ, 1999.
Малишко М І Основи екологічного права України. — К.. МАУП, 1998.
Моисеев Н Н Еще раз о проблеме коэволюции // Экология и жизнь. — 1998. — № 2.
Моисеев Н Н На пути к нравственному императиву // Экология и жизнь. — 1977. — № 4, 1998. — № 1.
Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). — К., 1998.
Окружающая среда (споры о будущем) / А. М. Рябчиков, И. И. Альт-шулер, С. П. Горшков и др. — М.. Мысль, 1983.
Основы сельскохозяйственной радиологии / Б. С. Пристер, Н. А. Ло-щилов, О. Ф. Немец, В. А. Поярков. — К.. Урожай, 1991.
Пістун І П Безпека життєдіяльності. — Суми. Університет, книга, 1999.
Проблеми пожежної безпеки в Україні // Матер. Голов, управління пожежної безпеки МВС України. — К., 2000.
Проблеми техноприродних аварій І катастроф у зв'язку з розвитком небезпечних геологічних процесів // Матер, наук.-техн. конф. — К., 1997.
Программа действий. Встреча на высшем уровне "Планета Земля". Повестка дня на 21 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении // Центр "За наше общее будущее" / Сост. Майкл Китинг. — 1993.
Рамад Ф Прикладная экология. Воздействие человека на биосферу. — Л.. Гидрометеоиздат, 1981.
Рудъко Г І, Кошіль М Б, Бондаренко М Д Регіональний, спеціальний та локальний режими небезпечних геологічних процесів як