3. Місце людини в суспільстві

Всі ми живемо в суспільстві. Все життя ми шукаємо своє місце. Деякі, отримують задоволення від своєї спеціальності, гроші ідуть як хвіст комети. Але для того, щоб знайти своє місце, потрібно залишити в спокої самонавіяність, сісти на березі річки, і заглибившись в себе, віднайти саме своє призначення. Якщо це вдається, ти на коні, якщо ні – ти страждаєш, не відчуваєш самореалізації.

Кожна людина живе серед людей, вона пов'язана з ни-ми тисячами різноманітних зв'язків. Універсальною фор-мою взаємозв'язку між людьми є спілкування. Саме зав-дяки йому людина стає людиною, може узгоджувати свої дії з діями інших людей, пізнавати їх й саме у цьому во-на може найповніше виражати свій внутрішній світ, свою сутність. Разом з тим спілкування — це надзвичайно складна царина людського життя. Тому, щоб воно прино-сило не тільки користь, а й радість, робило людей більш щасливими, кожна людина повинна вчитися спілкуван-ню, оволодівати його культурою й мистецтвом.

Серед відносин, що складаються поміж людьми в про-цесі їхньої спільної діяльності й спілкування, особливе значення для людини мають міжособистісні стосунки. В них найповніше розкриваються всі аспекти людського єства, можуть бути передані найтонші відтінки людських настроїв, почуттів, думок. Саме вступаючи в них, ми мо-жемо повною мірою відчути магічну силу й тепло люд-ських взаємовідносин, які особливо яскраво виявляються у таких здобутках людської культури, як товаришування, дружба, любов.

Однією з найвищих цінностей у людському житті є сім'я. Вона є тією ланкою, завдяки якій здійснюється без-посередній зв'язок генерацій, забезпечуються послідовність та єдність розвитку родини, нарбду, людства. У сім'ї насамперед людина знаходить підтримку й розуміння, вчиться вимовляти своє перше святе слово «мамо», яке відкриває їй шлях до всього найціннішого, що є в люд-ському житті, пізнає незрівнянну радість подружньої й батьківської любові. Тому від того, якою буде наша сім'я, величезною мірою залежить щастя або нещастя не тільки наше, але й найближчих і найдорожчих нам людей.

Кожне суспільство складається з великої кількості різноманітних об'єднань і груп. І кожна людина, завдяки багатогранності своєї життєдіяльності, включена водночас у багато з них. Належність до тієї чи тієї групи певною мірою накладає свій відбиток на особистість, її власти-вості. Але ще більше значення має те, що належно під відносин, які існують у групі, до якої наложить людини, мо-же складатися її життя. Тому кожен а нас повинен праг-нути того, щоб не тільки розуміти й аналізувати групові відносини, але й уміти змінювати та вдосконалювати їх.

До великих людських груп належать нації. Склавши-ся на підґрунті етнічних об'єднань, що сягають своїм ко-рінням сивої давнини, вони акумулюють і зберігають у собі найцінніші досягнення багатьох генерацій наших предків.

Упродовж багатьох тисячоліть вироблялися різ-ні соціальні культури, звичаї, формувалися національні типи й національні характери. Й сьогодні вони — це жи-ва історія, або історія нашого народу, яка живе у кожно-му з нас, навіть якщо ми цього й не помічаємо. Втратити свою національну пам'ять — це значить зрадити своїх предків, позбутися своєї національної честі й гордості, за-крити собі шлях у майбутнє, стати манкуртами.

Живучи в суспільстві, людина завдячує йому всім. То-му її обов'язок як громадянина полягає не тільки в тому, щоб узгоджувати свої дії з існуючими у ньому нормами ті законами, але й у тому, щоб намагатися цими діями при-нести користь суспільству, зробити його кращим, ніж во-но є. Бути справжнім громадянином, займати чітку гро-мадянську позицію — це ще одна важлива грань людсь-кої особистості, без якої вона була б неповною.

Й нарешті, кожна людина не може не усвідомлювати сьогодні своєї належності до найбільшої людської спіль-ноти — людства. Бо у наш час, як ніколи раніше, людст-во стає єдиним. І сприяння зростанню цієї єдності, нала-годженню дружніх відносин між усіма народами й людь-ми є найпершою запорукою успішного розв'язання тих величних проблем і завдань, що стоять перед людством загалом на порозі XXI сторіччя.

Не знайдемо ми зараз людини, що не жила б у постійних відносинах з суспільством. Ми не можемо забезпечити зараз себе, у техногенну добу усім необхідним не звертаючись до інших з метою забезпечення своїх найнеобхідніших духовних, фізичних потреб.

Найбільша майстерність – прожити життя, як можна зменшивши конфлікти, допомагаючи в складну хвилину людям, залишивши своє невеличке, але вкрай значне слово в історії суспільства.

Висновок

Отже, соціальне й біологічне існує як нерозривна єдність. Біологічне, природне можна спрощено назвати системою, “що живе”, а соціальне – “як живе”. Але і “що живе”, і “як живе” злилися в єдине ціле, у соціальну істоту на ім’я Людина. Природне функціонування її організму соціально обумовлене, залежить від тих об’єктивних історичних умов, у яких живе і які нею ж створені шляхом перетворення навколишнього середовища для задоволення своїх різноманітних потреб.

Людина являє собою цілісну єдність біологічного, психічного й соціального рівня. При цьому людський індивід – це не проста арифметична сума біологічного, психічного й соціального, а їх інтегральна єдність, яка приводить до виникнення нового якісного ступеня – особистості.
Особистість – це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов’язаних характеристик і елементів.

Головною підсумковою властивістю особистості виступає світогляд.

Особливим компонентом особистості є її моральність.
Мета життя людини проявляється в різноманітних видах діяльності – у праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою