часу і залежить від усвідомлення, нагромадження і реалізації конструктивного громадського потенціалу.
Цивілізоване співвідношення державної і недержавної систем має бути основою для розвитку й ефективного функціонування всієї системи національної безпеки, тобто забезпечувати можливості більш повної реалізації національних інтересів країни. Саме така збалансована архітектура дає можливість для гармонійного розвитку, а також інтеграції і широкомасштабної реалізації інтересів особистості, суспільства і держави.
За такого підходу Міжнародна громадська організація «Міжнародна антитерористична єдність», метою функціонування якої є протидія світовій загрозі номер один — тероризму, виступає за об’єднання громадських зусиль, щоб максимально сприяти формуванню і розвитку недержавної системи національної безпеки, суб’єкти якої могли б вирішувати такі принципові завдання:
проведення моніторингу й аналізу загроз національній безпеці, що зароджуються, виявлення джерел напруженості і конфліктогенності, розробка механізму керування загрозами і небезпеками, участь у формуванні ідеології безпеки і на її основі сприяння забезпеченню соціального миру, підвищенню громадянської відповідальності, розвиткові правової і патріотичної самосвідомості;
організація і здійснення громадського контролю за діяльністю як недержавної, так і державної систем безпеки, сприяння їх погодженому функціонуванню як єдиного організму;
розробка і реалізація проектів, спрямованих на забезпечення національної безпеки (інформаційно-аналітичних, експертно-правових, організаційно-прикладних, пропагандистських та ін.), залучення широких верств населення до процесу забезпечення життєдіяльності держави, підготовка кадрів для недержавної системи безпеки.
Взаємодія з проблем антитерористичної діяльності на сучасному етапі історичного розвитку стає одним із істотних чинників зміни загальнопланетарних реалій, а створення широкої антитерористичної коаліції поза рамками окремих блоків і союзів (НАТО, ЄС, РЄ та ін.) сприятиме розбудові єдиної системи міжнародної безпеки без розподільчих ліній. Це в кінцевому підсумку має стати запорукою стабільності, співробітництва і взаємодопомоги у світі.
Позитивним у цьому аспекті можна назвати організацію та проведення в 2001 році (під егідою ОБСЄ), за ініціативою Президента Республіки Польща А.Квасьневського, регіональної конференції у Варшаві, в якій взяли участь представники 17 держав Центральної, Східної та Південної Європи, а також Бішкекської міжнародної антитерористичної конференції по зміцненню безпеки і стабільності в Центральній Азії. Ці заходи зміцнили рішучість її учасників у боротьбі проти тероризму і забезпеченні провідної ролі ООН. Було узгоджено Програму дій, що визначає основи співробітництва і заходи щодо боротьби і попередження тероризму. У контексті нашого розгляду важливо підкреслити, що серед цих заходів окремо зазначалися завдання:
сприяти активному залученню громадянського суспільства до протидії тероризму. З цією метою, зокрема, слід забезпечувати можливість молоді навчатися терпимості і виявляти її практично, знайомитися з методами мирного розв’язання конфліктних ситуацій;
сприяти посиленню превентивної функції вільних ЗМІ, враховуючи кращу практику із задоволення законних потреб суспільства в інформації, не надаючи при цьому трибуни для терористів, а також звернень і промов, що розпалюють ненависть і агресивність;
усувати соціальні основи терористичної діяльності, рекомендуючи зацікавленим країнам зосередити увагу на політиці сталого розвитку з урахуванням існуючих пріоритетів у співтоваристві донорів.
Щодо погляду на необхідність посилення превентивної функції вільних ЗМІ, на мою думку, є дуже слушними пропозиція «рекомендувати прийняти Хартію етики журналіста, в якій викласти основні морально-етичні та корпоративні правила поведінки журналістів», а також низка організаційних заходів, запропонованих у проекті Концепції інформаційної безпеки, розробленої експертами УЦЕПД ім..О.Разумкова [5, 110].
З точки зору необхідності усунення соціальних чинників тероризму й забезпечення сталого суспільного розвитку, варто наголосити, що це питання безпосередньо пов’язане з антикризовою політикою, спрямованою на реалізацію заходів щодо запобігання впливові кризових явищ світової економіки на Україну. Це стосується створення більш стабільного економічного середовища і практичного застосування системи індикаторів економічної (фінансової) безпеки держави, у тому числі своєчасної оцінки наявних і потенційних загроз соціально-економічному розвитку країни [6, 19]. Підкреслимо, що соціально-економічний аспект характеризує національну безпеку в плані гарантій економічної самостійності особи, захисту її приватної власності, матеріального добробуту народу України, стабільності соціально-економічної системи держави, її всебічного вдосконалення, подолання кризових явищ у соціальній сфері.
Безумовно, маємо виходити з широкого розуміння проблеми національної безпеки України, яка, поряд з соціально-економічним та інформаційним аспектами, включає й національно-культурний, екологічний і, насамперед, державно-правовий.
Переконаний, що протидія тероризму вимагає об’єднання зусиль усього суспільства, більш того — це цілком реально і може стати прикладом змужнілості нашого суспільства, школою громадянськості.
На сучасному етапі історичного розвитку України плідна соціальна взаємодія державних інститутів і громадських об’єднань — найкращий шлях протидії тероризму. Це стосується запобігання йому як у внутрішньодержавному, так і в міжнародному плані. Створення в Україні ефективної системи протидії тероризму та екстремізму було б істотним внеском у світову безпеку, при цьому образ України ХХІ століття в очах міжнародного співтовариства закріплювався б як образ цивілізованої демократичної держави, що дійсно відповідає національним інтересам українського народу.