географічної диференціації в постачанні населення світу продуктами харчування підводить до висновку , що голод, масове недоїдання й інші труднощі аналогічного роду самі в найсильнішому ступені впливають на громадське життя. Воно складається , зокрема , у прагненні влади усталити свій вплив на справи продовольчого сектора, а через нього зміцнити свою роль, що централізує, у відношенні всіх автономних осередків господарського механізму. У нашій країні це може повести до особливо енергійних спроб реанімувати бюрократичні початки в керуванні економікою і спорудити додаткові шлагбауми на шляхах становлення справжнього ринку. Серед різноманітних наслідків продовольчого положення , що загострилося, крім тих, що мають явно виражену гуманістичну сутність, особливо важливим представляється гальмування розвитку економіки при збереженні її застарілих консервативних форм. Тому задача подолання продовольчої кризи для будь-якої держави перетворюється в пріоритетну, і рішення її демократичними методами неминуче здобуває визначальний характер, відкриваючи дорогу до національного відродження.
Висновки
Продовольча проблема є багатоплановою. Вона, одночасно природна і соціально-економічна, відбивається ледве чи не на всіх сторонах життя суспільства, представляє собою велику загрозу для багатьох дестяків держав. Останнім часом навіть з’явився навіть такий термін як продовольча безпека. Цій проблемі присвячена маса літератури на різних мовах світу. Вперше її розглянув Томас Мальтус у 1824. Через 130 років вийшла серйозна робота на цю тему - книга бразильського фізіолога і антрополога Жозуе де Кастро “Географія голоду”.
Глобальна продовольча проблема – чи ненайдавніша з усіх глобальних проблем людства. Голод – як її крайній прояв і величезне соціальне лихо охоплював маси людей і в стародавні віки, і в Середньовіччя, і в періоди нової та новітньої історії. Найбільш розповсюдженим це явище було у стародавні часи, так, в міфології індійців Центральної Америки навіть існувало окреме божество голоду. У період Середньовіччя через неурожаї цілі області і держави опинялися на грані вимирання або й перетинали її. За словами відомого французького історика Фернана Броделя, “протягом багатьох віків голод повертався з такою настирливістю, що став елементом біологічного режиму людей, однією з структур їх буденного життя”. За словами Жозуе де Кастро у XVIII столітті Європа знаходилась у стані “хронічного голодування”. Голод в Бенгалії забрав життя 10 млн або 1/3 населення країни. В XIX ст. Європа знову пережила великий голод через неурожай картоплі. В Індії в останній чверті цього ж століття від голоду померло не менше 15 млн. чол.
В наші дні авторитетними міжнародними організаціями визначені медицинські норми харчування людей і, відповідно самі поняття голод і недоїдання. За їх оцінками, приблизна норма харчування для однієї людини повина складати 2400-2500 ккал в день. Деякі ж вчені вважають, що “середньостатичному” жителю Землі для нормальної життєдіяльності потрібно 2700-2800 ккал в день. Зрозуміло, цей показник може дещо варіювати в залежності від статі, віку, виду роботи, природно-кліматичних умов та деяких інших факторів. Явно виражене недоїдання настає, коли він опускається нижче 1800 ккал, а яскравий голод – коли переходить критичну позначку 1000 ккал в день. Харчування, при якому не вистачає не лише калорий, але й білків (в першу чергу тваринного походження), а також жирів, вітамінів, мікроелементів, називають неповноцінним, або ж прихованим голодом.
Протягом XX ст. кількісні показники харчування суттєво поліпшились. Ще в середині 30-х рр. середнє споживання на одну людину складало 2100 ккал, зараз це вже приблизно 2700 ккал. Звичайно, такий приріст не є випадковістю. За ним стоїть перш за все помітне збільшення світового вирбництва зерна, яке багато в чому завдячує “зеленій революції” у країнах, що розвиваються та біотехнологічній революції у розвинених країнах. Також не останню роль при цьому зіграли розширення зрошуваних площ, вдосконалення методів селекції та засобів агротехніки. Варто зауважити, що у 50-80 рр. виробництво зерна у світі випереджало ріст населення – не дивлячись на пік демографічного вибуху; кардинальні зміни сталися і в двох інших важливих галузях забезпечення продовольством – виробництві м’яса та морепродуктів.
Не зважаючи на перераховані успіхи продовольча проблема і зараз стоїть надзвичайно гостро. Навіть у благополучні в плані урожайності роки ставалися світові продовольчі кризи, коли продовольча безпека багатьох країн опинялась під загрозою, а запаси продовольства скорочувались до критичних позначок.
В 90-х роках відбулося різке уповільнення світового приросту зерна, так що приріст населення знову став його випереджати. Причини цього явища слід шукати в скороченні орних земель, які просто перетворюються в пустелі. Це призвело до малоземелля та безземелля селян, дефіциту прісної води, гострої нестачі матеріально-фінансових ресурсів більшості країн світу.
Ось чому абсолютні показники, що характеризують голод і недоїдання залишаються такими небезпечно високими. За даними ФАО, загальна чисельність голодуючих у 80-х рр. складала 550-580 млн. Від хронічного недоїдання на початку 70-х страждали 920 млн. чол. Щороку через голод, недоїдання та супутні їм хвороби помирають приблизно 40 млн. чол, з них 13 млн. – діти. Те саме можна сказати і про відносні показники. Ще в кінці 20-х рр. Ліга Націй опублікувала дані, згідно з якими 2/3 населення планети голодували або недоїдали. В 70-х роках голодували і хронічно недоїдали 36% жителів Землі. І хоча в 90-х рр. їх доля зменшилась до 25%, вона все ще залишається жахливою.
Окрім кількісних, необхідно враховувати і якісні показники харчування людей, структури їх раціону. За медицинськими нормами цей раціон повинен включати не менше 100 г білків на день. Неповноцінне харчування знижує роботоздатність і слугує причиною багатьох захворювань.