Реферат
на тему:
“Причини вогкості в житлі, заходи щодо боротьби з нею. Поняття про кондиціонування повітря. Гігієнічні вимоги до упорядження та експлуатації гуртожитків, сільських будівель і польових станів”
ПЛАН
1. Причини вогкості в житлі, заходи щодо боротьби з нею
2. Поняття про кондиціонування повітря
3. Гігієнічні вимоги до упорядження та експлуатації гуртожитків, сільських будівель і польових станів
Використана література
1. Причини вогкості в житлі,
заходи щодо боротьби з нею
Причини вологості можуть мати експлуатаційний харак-тер - недостатнє опалення у зимовий період, перенаселення жит-ла, прання і сушіння білизни, готування їжі при недостатній венти-ляції. Застосування вологоємких будівельних матеріалів, в'язких розчинів, відсутня або недостатня гідроізоляція, дефекти покрівлі та ринв, розташування будинку в улоговині, яка погано освітлюєть-ся та провітрюється тощо також сприяють появі вологості.
Підвищення вологості у приміщенні погіршує умови прожи-вання І негативно впливає на організм людини. Перш за все у при-міщенні підвищується відносна вологість повітря, в результаті чого на стінах, шпалерах, меблях, підлозі з'являється пліснява, розвива-ються бактерії, грибки, які мають неприємний запах і руйнуються дерев'яні деталі будівлі, меблі. Особливо це сприяє появі різних захворювань.
Крім того, вогкість підвищує тепловіддачу організму — людина у вологому приміщенні постійно мерзне. Це призводить до загострення тонзилітів, виникнення ангін, катарів верхніх дихаль-них шляхів. Порушення терморегуляції в цілому сприяє виникнен-ню ревматизму, радикуліту, невралгії, загостренню туберкульозу.
Особливо небезпечне охолодження для людини, яка спить у вологому приміщенні.
При появі перших ознак вогкості приміщення треба добре опа-лювати і провітрювати, регулярно витирати воду з предметів і стін. Не слід заставляти вологі стіни меблями, завішувати килимами, заклеювати шпалерами, тому що доступ повітря до стін закриваєть-ся. Заклеєна шпалерами стіна "не дихає", тобто немає обміну між внутрішнім повітрям і зовнішнім.
Систематичне провітрювання і хороше опалення квартири по-переджують появу вогкості в житлі. Для об'єктивної оцінки ступе-ня відволоження стін визначають вміст води в штукатурці, він не повинен перевищувати 2 %.
При проведенні профілактичних заходів вирішальне значення має забезпечення житлових приміщень достатнім повітрообміном. Разом із тим, тісні приміщення при санітарному не благополуччі можуть сприяти виникненню і поширенню кишкових інфекцій та гельмінтозів. А з перебуванням у вогких і холодних приміщеннях не без підстави пов'язують виникнення ангін і ревматизму. Вогкість, крім того, сприяє розвитку грибків, які руйнують дерев'яні частини будівлі й спричиняють появу неприємного специфічного запаху в приміщенні. Тривале перебування у перенаселених, забруднених і гамірних приміщеннях зумовлює зниження загальної опірності організ-му, погіршує сон і перешкоджає цілющій дії природних факторів.
Повноцінне в гігієнічному відношенні житло повинно бути достатньо просторим, сухим, мати сприятливий мікроклімат, чис-те повітря, важливо, щоб у нього потрапляло сонячне світло. Так, при вивченні впливу на здоров'я дітей планування квартир і, на-самперед, орієнтації кімнат, встановлено, що найбільша захворю-ваність спостерігалась при північній орієнтації, найменша - при південній.
2. Поняття про кондиціонування повітря
На чистоту повітря в житлових приміщеннях впливають кількість людей, які знаходяться в приміщенні, інтенсивність вико-нуваної ними роботи, температура внутрішніх приміщень. Різно-манітні побутові процеси — приготування їжі, прання білизни, опа-лювання печей тощо також призводять до погіршення якості по-вітря. Крім цього, істотним джерелом забруднення є тютюновий дим, в якому містяться продукти повного і неповного згоряння, а також сухої перегонки тютюну і паперу: оксид вуглецю, ціанисті сполуки, метиловий спирт, нікотин, кадмій тощо. При спалюванні 1 г тютюну в цигарках в повітря надходить 20-80 см3 оксиду вугле-цю, а при спалюванні в люльці - від 53 до 109 см3.
Одним із важливих заходів щодо збереження чистоти повітря в житлах є вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря чистим, атмосферним. Вентиляцію (повітрообмін) характеризують вентиля-ційний об'єм і кратність повітрообміну.
Вентиляційний об'єм - це кількість повітря (в м3), яке надхо-дить у приміщення протягом 1 години. Він складається з інфільтра-ційного і вентиляційного повітря. Інфільтрація - це проникнення повітря через стіни, пори будівельних матеріалів, щілини в буді-вельних конструкціях тощо. Найбільш повітропроникними є шлакоблокові, керамзитобетонні, цегляні, дерев'яні стіни. Найменш повітропроникними - гранітні, мармурові. Другою складовою час-тиною вентиляційного об'єму є повітря, яке надходить у приміщен-ня через спеціально передбачені для цього вентиляційні пристрої: кватирки, фрамуги, вікна, вентиляційні канали.
Найбільш досконалою системою штучної вен-тиляції є кондиціювання, тобто очищення повітря і створення та автоматичне регулювання в приміщенні оптимальних мікрокліма-тичних параметрів: температури, вологості, швидкості руху повітря. Є різні системи кондиціонерів. У найбільш досконалих приладах можна регулювати іонний склад, ароматизувати повітря.
Кондиціонери є місцеві й центральні. Місцеві, або кімнатні, кондиціонери називають ще кліматизерами, вони передбачають лише охолодження повітря. При кондиціюванні повітря в приміщеннях для перебування великої кількості людей (аудиторії, кінозали, теат-ри тощо) рекомендовано створювати пульсуючий мікроклімат для підтримання тонізуючого ефекту: кожні 15 хвилин на дві хвилини знижувати температуру повітря на 3-4 °С. Цей захід попереджує присипляючу дію монотонного мікроклімату.
Природна вентиляція приміщень зумовлена різницею темпера-тур зовнішнього і внутрішнього повітря. Для посилення природної вентиляції проводять провітрювання приміщень через вікна, ква-тирки, фрамуги. Особливої уваги в цьому плані заслуговують, пере-важно в холодну пору року, фрамуги, їх влаштовують у верхній частині вікна і відкривають всередину під кутом 30-45°. Зовнішнє холодне повітря йде спочатку вгору до стелі, потім, змішуючись з повітрям приміщення і нагріваючись, опускається вниз (рис.. 6.4). Кватирки в житлових приміщеннях роблять розміром не менше 0,3 м2. Коефіцієнт аерації (відношен-ня площі підлоги до площі кватирки) повинен бути не меншим 1:50.
3. Гігієнічні вимоги до упорядження та експлуатації гуртожитків, сільських будівель і польових станів
У практиці житлового будівництва іноді