з важкими і шкідли-вими умовами праці, надається право на додаткові пільги і компенсації. Вони безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються у перед-баченому законодавством порядку. Власник також може за свої кошти додатково встановлювати працівникам за ко-лективним договором (угодою, трудовим договором) пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.
Гарантійною нормою є й те, що на власника покладається обов'язок безкоштовної видачі працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих і знешкоджую-чих засобів, а якщо працівник був вимушений придбати їх за власні кошти, — компенсувати йому витрати.
Серед гарантій прав громадян на охорону здоров'я під час праці особливо необхідно виділити обов'язок власника відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцт-вом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з вико-нанням трудових обов'язків.
2. ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ТА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЖІНОК НА ВИРОБНИЦТВІ
2.1. Правове забезпечення охорони здоров’я та працездатності
жінок на виробництві
Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин забезпечується наданням їм рівних з чо-ловіками можливостей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров'я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. З метою фактичного забезпечення рівноправності, з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав.
Забороняється застосування праці жінок на важких ро-ботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умова-ми праці. Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється засто-сування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 p. №256 Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних актів. - К., 1995. - Т. 3. - С. 32..
Забороняється також застосування жіночої праці на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізич-них робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуго-вуванню).
Забороняється залучення жінок до підіймання і пере-міщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщен-ня важких речей жінками затверджено наказом Міністер-ства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 p. №241 Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних актів. - К., 1995. - Т. 3. - С. 61.. Граничними нормами підіймання і переміщення вантажів вважаються при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) — 10 кг, а якщо робота пов'язана з постійним підійманням і переміщен-ням вантажів протягом робочої зміни — 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робо-чої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг.
Законодавство обмежує застосування праці жінок у нічний час. Така праця допускається тільки в тих галузях народно-го господарства, де це зумовлюється особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосу-вання праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України. До роботи у нічний час можуть залуча-тися жінки: медичні працівники, робітниці підприємств хар-чової промисловості. Таке залучення жінок до роботи у нічний час викликано особливою необхідністю, але має постійний, а не тимчасовий характер. Правила про обмеження застосу-вання праці жінок у нічний час, як правило, порушуються на підприємствах приватної форми власності.
Зазначені обмеження не поширюються на жінок, які пра-цюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї Ст. 175КЗпП. (ст. 175КЗпП).
Згідно зі ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відпо-відно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможли-вості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку 3 років.
Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років, не можуть залучатися до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також не допускається направлення їх у відрядження. Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надуроч-них робіт або направлятись у відрядження без їх згоди (статті 176, 177КЗпП).
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на робо-ту і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям за наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним ка-тегоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобо-в'язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена у су-довому порядку.
Звільнення вагітних жінок і