Власник підприємства, одержавши повідомлення про не-щасний випадок, організовує його розслідування комісією, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охоро-ни праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений тру-дового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі гострих професійних захво-рювань (отруєнь) — також спеціаліст санепідемстанції.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом 3 діб: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути й оцінити відпо-відність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці; установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також розробити заходи щодо запобі-гання подібним випадкам; скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на затвердження власникові; у випадках гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1, складається також карта обліку профе-сійного захворювання (отруєння) за встановленою формою.

До акта за формою Н-1 додаються пояснення свідків, по-терпілого, а у разі необхідності — також витяги з експлуа-таційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, ма-шини, апаратури тощо), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності — також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Власник підприємства повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслі-дування, а щодо випадків, які сталися за межами підприєм-ства, — після отримання необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом 3 діб надсилаються: потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові охорони праці; проф-спілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування. На вимогу потерпілого власник зобов'язаний ознайоми-ти потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Нещасний випадок, про який потерпілий своєчасно не повідомив безпосереднього керівника чи власника підприєм-ства або якщо втрата працездатності від нього настала не зразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з вказаним Положенням протягом місяця після одер-жання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1 вирі-шується комісією з розслідування, а у разі незгоди потерпі-лого чи особи, яка представляє його інтереси, за рішенням комісії питання вирішується у порядку, передбаченому зако-нодавством про розгляд трудових спорів. Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюється органами державного управління та органами державного нагляду за охороною праці відповідно до їхньої компетенції та повноважень.

У разі відмови власника скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди власника, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта або з приписом посадової особи органу державного нагляду за охороною праці питання вирішуються вищестоячим органом державного нагляду за охороною праці або в порядку, перед-баченому законодавством про розгляд трудових спорів.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний від-шкодувати працівникові шкоду, заподіяну ушкодженням здо-ров'я, в порядку, передбаченому Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваже-ним ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1993 p. №472 Праця і зарплата. - 1994. - №17.

4. ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Загальнообов'язковим є державне соціальне страхуван-ня від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Під час здійснення працівником своїх трудових функцій існує ризик професійного травматизму та захворювання.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страху-ванню власником підприємства, організації та установи неза-лежно від форм власності та видів їх діяльності від нещас-них випадків і професійних захворювань. У разі ушкоджен-ня їх здоров'я власник зобов'язаний відшкодувати праців-никові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушко-дженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обо-в'язків.

Сучасна економічна криза, скорочення обсягів виробниц-тва, погіршення умов праці неодмінно призводить до збільшен-ня порушень нормативів з охорони праці та зростання кількості нещасних випадків на виробництві й професійної захворюваності. У нашій країні досі не створено системи медичної, професійної та соціальної реабілітації постражда-лих від нещасного випадку на виробництві. Нема механізму для відшкодування збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи ліквідації їхніх підприємств. Розв'язати ці проблеми можливо лише шляхом створення системи соціального страхування від нещасних випадків, передбаченої Основами законодавства України про за-гальнообов'язкове державне соціальне страхування (Урядо-вий кур'єр. — 1998. - 19 лютого) та Законом України від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообов'язкове державне со-ціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце-здатності" (Урядовий кур'єр. — 1999. — 17 листопада). Цей Закон набирає чинності з 1 січня