Зона сильного радіоактивного забруднення (Зона Б) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 500 до 1500 рад на рік. У цій зоні треба здійснювати роботи у бронетехніці та розміщуватися у захисних спорудах.

Зона небезпечного радіоактивного забруднення (Зона В) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 4500 до 5000 рад на рік. Формування здійснюють роботи із використанням радіаційно стійкої спеціально захищеної техніки.

Зона надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення (Зона Г) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме понад 5000 рад на рік. В цій зоні не слід допускати навіть короткочасного перебування особового складу.

Радіометр бета-гамма випромінювання “Прип’ять” призначається для індивідуального і колективного користування при вимірі потужності еквівалентної (експозиційної) дози гамма-випромінювання, щільності потоку бета-випромінювання і об’ємної (питомої) активності в рідких і сипучих речовинах.

Діапазони виміру для: фотонного іонізуючого випромінювання – від 0,1 до 199,9 мкЗв/г; щільності потоку бета-випромінювання – від 10 до 19,9*103 см-2*хв; питомої (об’ємної) активності бета-випромінювання ізотопів в рідких і сипучих речовинах – від 1,4*10-5 до 3,7*10-3 Бк/ кг (Бк/л) або 2*10-5 - 1,1*10-7 Кі/кг (Кі/л). Час встановлення робочого режиму до 5 с, а час встановлення показників за вибором оператора – 20 с; 200 с при виміру ПЕД і щільності бета-часток; 10 хв. і 100 хв. при виміру питомої активності.

Живлення прибору від елементу типу “Крона” або “Корунд”, а також зовнішнього джерела напругою від 4 до 12 В. Час безперервної роботи від мережі перемінного струму не менше 24 години. При автономному живленні не більше 6 годин. Маса прибору – 0,25 кг.

Комплект індивідуальних дозиметрів ДП-22-В призначається для виміру індивідуальних доз гамма-випромінювання, складається з зарядного устрою ЗД-5 і 50 прямого показання дозиметрів ДПК-50-А. Дозиметри ДПК-50-А забезпечують вимір дози гамма-випромінювання від 2 до 50 рентген при потужностях доз від 0,5 до 200 Р/г. Показання відраховують за шкалою, яка розташована в дозиметрі. Працездатність забезпечена в інтервалі температур від –40 до +50 ?C. Саморозряд дозиметрів в нормальних умовах за 24 години не перебільшує двох поділок шкали. Маса дозиметра 32 г. Живлення зарядного устрою здійснюється від двох елементів 1,6-ПМЦ-У-8 (145У). Тривалість роботи з одним комплектом живлення не менше 30 г. Маса комплекту без джерела живлення 5,5 кг.

Комплект індивідуальних дозиметрів ДП - 24 складається з зарядного устрою ЗД-5 і п’яти дозиметрів ДКП-50-А. Маса комплекту без джерела живлення 3 кг.

На воєнний час:

- одноразове опромінення протягом перших 4 діб - 50 рад;

- багаторазове опромінення протягом З0 діб - 100 рад;

- багаторазове опромінення протягом 3 місяців - 200 рад;

- багаторазове опромінення протягом року - не більше за 300 рад.  

3. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно – небезпечних об’єктах.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють: визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості, аналіз їх впливу на персонал та населення, яке проживає поблизу об’єкта.

Первинна хмара – хмара СДОР, яка утворюється в результаті миттєвого( 1-3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємності зі СДОР при її руйнуванні.

Вторинна хмара – хмара СДОР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.

Оцінка обстановки це:

визначення меж осередків хімічного ураження, площі зон зараження і типу СДОР (сильнодіючої отруйної речовини);

визначення глибини поширення зараженого повітря;

визначення стійкості СДОР на місцевості і техніці;

визначення часу перебування людей в засобах захисту;

визначення ймовірних втрат робітників, службовців, населення і о/с невоєнізованих формувань у осередках хімічного ураження.

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є :

Місце аварії, вид СДОР, кількість СДОР, метеоумови – напрямок , швидкість вітру, температура повітря, ступень вертикальної стійкості повітря.

Їх три ступені стійкості:

Інверсія - приземний шар повітря холодніший верхнього, що не дозволяє переміщенню повітря по висоті, посилює вражаючу дію СДОР. Переважно виникає у вечірній час за 1 час до заходу сонця.

Ізотермія – характеризується стабільною температурою повітря. Виникає в похмуру погоду, а також ранком і вечером як перехід від конверсії і навпаки.

Конверсія – приземний шар повітря нагрітий сильніше ніж верхній, що призводить до перемішування шарів повітря. Виникає через 2 години після сходу сонця і руйнується за 2-2,5 години до його заходу. Зменшує вражаючу дію СДОР.

Поширені два способи визначення глибини зараження СДОР.

Перший спосіб використовуються в територіальних управліннях з НС та на об’єктах де використовуються СДОР з допомогою коефіцієнтів :

К1 – залежить від умов зберігання СДОР;

К2 – залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР;

К3 – рівний відношенню порогової токсодози даного СДОР;

К4 – враховує швидкість вітру;

К5 – ступень вертикальної стійкості повітря : інверсія – 1, ізотермія – 0,23,

конверсія – 0,08

К6 – залежить від часу, що минув від початку аварії;

К7 – який враховує вплив температури повітря;

Q0 – кількість СДОР.

Еквівалентна кількість СДОР в первинній хмарі визначають за формулою:

Q01 = К1· К3 · К5 · К7 · Q0

У вторинній хмарі еквівалентну кількість СДОР визначають за формулою:

К1· К3 · К4· К5 · К7 · Q0

Q02 =

h · d

де h - товщина шару СДОР / прийнятий допуск 0,05 м.

d - густина СДОР т/мі ,

Глибина зони зараження первинною / вторинною/ хмарою визначається в залежності від кількості речовини швидкості вітру.

Повна глибина зараження визначається за формулою:

Гп