У медицині використовуються головним чином похідні спиртів. Діетиловий ефір — летка рідина, яка чинить яскраво виражену-наркотичну дію і використовується для загального наркозу при операціях і для місцевої анестезії. Наркотичний вплив дивінілового ефіру у чотири рази вищий, ніж діетилового, во-дночас він є і більш токсичним.

Азотисті похідні (амінопохідні) вугільної, барбітурової і бензойної кислот. Азотисті похідні вугільної кислоти: карбамід, або сечовина, і карбамінова кислота — заспокійливо діють на нервову систему, тому їх широко використовують як снодійне. При тривалому вживанні організм звикає до них, що змушує збільшувати дозу або замінювати їх на інші снодійні засоби. Веронал, чи діетилбарбітурова кислота (сучасна назва барбітал), спричи-нює стабільний, глибокий, але важкий сон, досить токсичний. Побічні явища його дії — млявість, нудота, блювання, головний біль.

У 1911 р. отримано люмінал (сучасна назва — фенобарбітал), який є одним з ефективних снодійних засобів. Відомі й інші похідні барбітурової кислоти, які мають більш складну циклічну структуру - гексенал, сонбутал, ректон, пронаркон (сучасна назва амітал-натрій). Остання речовина офіційно віднесена до наркотиків через високу токсичність і небезпеку швидкого розвитку наркоманії.

Амінопохідні бензойної кислоти є високо реакційноздатними речо-винами і входять до складу деяких ефірних олій. Ефіри Я-амінобензойної кислоти мають анестезійні властивості. Анестезин, чи етило-вий ефір n-амінобензойної кислоти, був одним із перших синтетич-них препаратів, використовуваних для знеболювання.

Новокаїн отримали у 1905 p., і він посів одне з провідних місць серед знеболювальних синтетичних препаратів.

Алкалоїди-наркотики. Алкалоїди — це особлива група азотовмісних органічних сполук, які мають високу біологічну активність. Алкалоїди містяться в деяких рослинах і є продуктами їх життєдіяльності. Для багатьох алкалоїдів досі не знайдено синтетичних замінників.

Алкалоїди вважаються цінними лікарськими препаратами. Відомо понад 1000 алкалоїдів, але кількість їх безперервно зростає. Це пов'язано з тим, що в останні десятиріччя зросла зацікавленість про-блемами фітохімії (хімії рослин) і фітотерапії (лікування лікарськими рослинами). Тепер відомий склад близько 200 алкалоїдів. Незважаючи на численні досліди, вчені не можуть синтезувати деякі найбільш важ-ливі для медицини алкалоїди, зокрема, морфін (морфій, який був відкритий ще в 1806 p.). Половина всіх відомих алкалоїдів відкрита після 1930 р.

Відомий з давніх-давен опій лікарі та знахарі вважали універсальним лікувальним препаратом. Опій, чи опіум (від давньо-грец. — рослинний сік) — засохлий на повітрі сік з нестиглих головок снодійного маку. Сік являє собою складну суміш із білкових речовин, каучуку, смол, цукрів і більш ніж 20 алкалоїдів (морфін, кодеїн, папаверин та ін.). В опії алкалоїди є у вигляді солей молочної, сірчаної та інших кислот, їх вміст коливається в дуже широких межах (від 1—3% до 15—20%). Опій паралізує центральну нервову систему та різні центри травної системи, впливає на зір, викликає надмірне збуд-ження спинного мозку і підвищення рефлекторної активності.

Морфін є основним алкалоїдом опію і його склад змінюється в дуже широких межах (від 3 до 12%, іноді досягає 20%). У 1803 р. французькі фармацевти Сеген і Деран довели, що морфін є складовою опію, а через три роки молодому аптекарю Фр. Сертюрнеру вдалося отримати з водного екстракту кристалічний продукт, який він назвав морфіном на честь Морфея — бога сну. В 1832 р. був виділений із водного екстракту опію ще один алкалоїд — кодеїн. Обидва алкалоїди є гетероциклічними сполуками зі складною структурою.

Морфін має сильні знеболювальні властивості, що виявляється у блокуванні больового центру головного мозку, тамує кашель, але утруд-нює дихання, бо пригнічуюче діє на дихальний центр, зменшує рухому секреторну активність шлунка і кишок, викликає нудоту, а іноді блю-вання, знижує обмін речовин, є слабким снодійним. Морфін і його хлорид використовують у медицині, як сильнодіючий болетамувальний засіб. Тривале застосування морфіну призводить до розвитку одного з різновидів наркоманії — морфінізму.

Кодеїн — чинить слабшу наркотичну дію, ніж морфін, але водно-час сильно діє на рефлекторну діяльність. Використовується як засіб проти кашлю, рідше — як снодійне чи знеболювальне.

Г е"р о ї н — похідна морфіну, володіє такою ж сильною наркотич-ною дією. Однак як лікарський препарат не використовується, позаяк при вживанні часто виникає хвороблива пристрасть до нього. Незва-жаючи на те що виробництво героїну заборонено, розвивається неле-гальний героїновий бізнес.

Кокаїн і деякі подібні до нього алкалоїди містяться в листі дико-рослих кущів коки. Із цих рослин виділено і вивчено лише сім алкалоїдів, найважливіший із яких — кокаїн — відкритий Німаном у 1860 р. Кокаїн вважається сильнодіючою отруйною речовиною. Найбільш важливою серед його фармакологічних властивостей є паралізуюча дія на волокна суттєвих нервів. У медицині застосовують для поверхневого знеболювання кон'юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота і носа. Головний негативний ефект кокаїну — збуджу-вальна дія, яка породжує відчуття легкості. З часом з'являється при-страсть до кокаїну — кокаїнізм. Систематичне вживання кокаїну при-зводить до розладу нервової системи.

Такими ж властивостями, як і кокаїн, володіють і інші присутні в рослинах речовини, відомі ще в давнину. Наприклад, гунни пили напій, приготовлений з індійських конопель. Сьогодні як наркотик використовують отруйну смолу, яку видобувають із цієї рослини (га-шиш, марихуана).

Кофеїн — алкалоїди, що містяться в зернах кави, в листках чаю та в інших рослинах. У невеликих дозах стимулює роботу серця і діяльність нервової системи. Він викликає збудження кровоносних су-дин і тим самим підвищує кров'яний тиск.