Причини дорожньо-транспортних пригод можуть бути різно-манітні. Це, насамперед, порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують автомобілем, повільна їх реакція. Не-рідко причиною аварій і катастроф стає керування автомобілем осіб у нетверезому стані. До серйозних дорожньо-транспортних подій призводить невиконання правил перевезення небезпечних вантажів та недотримання при цьому необхідних вимог безпеки.

Іншою причиною дорожніх аварій є незадовільний стан доріг. Інколи можна бачити відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки ремонтних робіт, відсутність знаків про попередження не-безпеки. Все це в сукупності призводить до великих втрат.

Причинами дорожньо-транспортних подій є також відсутність дорожніх знаків або несправність сигналізації на залізничних пе-реїздах; низький технічний стан автомобілів; перевищення швид-кості руху; взаємодії водій — пішохід та інші.

Радіаційно небезпечні об'єкти

Потенційно небезпечний об'єкт — об'єкт, на якому використо-вуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транс-портуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речо-вини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють загрозу виникнення НС.

Аварія з викидом (розливом) радіоактивних речовин — ава-рія на радіаційно небезпечному об'єкті, яка спричинила викид (роз-лив) радіоактивних речовин за межі встановлених захисних бар'єрів і (чи) потужність дози іонізуючого випромінювання перевищує вста-новлені норми і загрожує довкіллю.

Серед потенційно небезпечних виробництв особливе місце зай-мають радіаційно небезпечні об'єкти (РНО). Вони, як відомо, яв-ляють собою особливу небезпеку для людей і навколишнього при-родного середовища і вимагають дотримання специфічних заходів попередження і захисту. В зв'язку з тим, що небезпека прихована від органів чуття людини, потрібно при всіх видах робіт на РНО звертати на це особливу увагу, щоб не допустити ураження (зара-ження) людей через їхню необізнаність і недостатню захищеність.

До типових РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприєм-ства з виготовлення ядерного палива, з переробки ядерного палива і похс^ання радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енерге-тичні установки на об'єктах транспорту та інше.

На території України діють 5 атомних електростанцій з 16 енер-гетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у ви-робництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різно-манітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.

Радіаційні аварії — це аварії з викидом (виходом) радіоактив-них речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об'єктів, в кількостях понад установлену межу їх без-печної експлуатації.

Атомні електростанції. Найбільш небезпечними з усіх аварій на РНО є аварії на атомних електростанціях з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що призводить до радіоактивного забруд-нення навколишнього середовища.

Для території України транскордонну потенційну небезпеку ста-новлять аварії з викидом радіоактивних продуктів на АЕС інших держав.

Виробництво, транспортування, зберігання і використання радіо-активних матеріалів суворо регламентовані спеціальними правила-ми. Проте при аваріях на атомних реакторах можуть виникати по-шкодження конструкцій, технологічних ліній, пожежі, викиди у нав-колишнє середовище радіоактивних речовин, а також опромінення 5) залізничні станції і порти, де концентрується продукція хіміч-них виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщен-ня СДОР;

6) транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

7) склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

8) склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського гос-подарства.

Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпеч-них об'єктах можуть бути:—

поломки деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопроводів;—

несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;—

неполадки у системі контролю і забезпечення безпеки вироб-ництва;—

порушення герметичності зварних швів і з'єднувальних фланців;—

організаційні і людські помилки;—

пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної об-становки;—

акти обману, саботажу або диверсій виробничого персоналу або сторонніх осіб;—

зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання.

Існує можливість виникнення значних аварій, якщо наявне виті-кання (викид) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може бути наслідком таких обставин:—

заповнення резервуарів для зберігання понад норму при по-милках в роботі персоналу і вихід з ладу систем безпеки, що кон-тролюють рівень;—

пошкодження вагона — цистерни з хімічно небезпечними ре-човинами або ємностей для їх зберігання внаслідок виходу з ладу систем безпеки, що контролюють тиск;—

розрив шлангових з'єднань у системі розвантаження;—

полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання;—

витікання хімічно небезпечних речовин із насосів;—

витікання хімічно небезпечних роговин із труб, використання непридатних матеріалів, екзотермічні реакції через вихід з ладу системи безпеки;—

при виготовленні деталей обладнання, втрата енергії, відмова у роботі машин та інше.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпеч-них об'єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару по-вітря.

Усього в Україні функціонує 1810 об'єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 283 тис. т сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), у тому числі — 9,8 тис. т хлору, 178,4 тис. т аміаку.

Ці об'єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

1-й ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного за-раження від кожного з них мешкає більше 75 тис. осіб) — 76 об'єктів;

2-й ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 40 до