Якою ж має бути перша допомога при пораненні? Спочатку слід зупинити кровотечу, вберегти рану від забруднення, створити спокій ушкодженій кінцівці.

Накладанням пов'язки можна найефективніше захистити рану від забруднення й зараження мікробами. Як пов'язку використовують марлю й вату, що мають високу гігроскопічність. Сильну кровотечу можна зупинити за допомогою накладання тісної пов'язки або кровоспинного джгута (на кінцівки). Під час накладання пов'язки дотримуються таких правил:

1. Ніколи не слід промивати рану, тому що при цьому в неї можуть бути занесені мікроби.

2. При потраплянні в рану шматків дерева, обривків одягу, землі й т. п. витягати їх можна лише в тому випадку, якщо вони розташовані на поверхні рани.

3. Не можна торкатися поверхні рани (опікової поверхні) руками, тому що на шкірі рук знаходиться особливо багато мікробів

4. Перев'язку потрібно робити тільки чисто вимитими руками, протертими, якщо є можливість, одеколоном або спиртом.

5. Перев'язний матеріал, яким закривають рану, повинен бути стерильним. У випадку відсутності стерильного перев'язного матеріалу можна використовувати чисто випрану хустку або шматок тканини, переважно білого кольору, попередньо пропрасований гарячою праскою.

6. Перед накладанням пов'язки шкіру навколо рани необхідно протерти горілкою (спиртом, одеколоном), причому протирати слід в напрямку від рани, а потім змазати шкіру йодною настойкою.

Перед накладанням пов'язки на рану треба покласти марлеві серветки (одну або кілька, у залежності від величини рани), після чого рану бинтують. Бинтування звичайно роблять зліва направо, круговими ходами бинта. Бинт беруть правою рукою, його вільний кінець захоплюють великим і вказівним пальцями лівої руки.

Існують різні типи пов'язок.

Найпростішою пов'язкою е кругова, її накладають на зап'ястя, нижню частину гомілки, чоло і т. д. При цьому бинт кладеться так, щоб кожен наступний його оберт повністю закривав попередній.

Спіральну пов'язку (такі пов'язки застосовуються при бинтуванні кінцівок) починають накладати так само, як і кругову, роблячи на одному місці два-три оберти бинта для того, щоб закріпити його. Починати бинтувати потрібно з найтоншої частини кінцівки. Щоб бинт прилягав щільно, після одного-двох обертів його перевертають. Після закінчення бинтування бинт фіксують шпилькою або розрізають його кінець уздовж і зав'язують.

Існують і висівкоподібні пов'язки, які застосовуються при бинтуванні ділянки суглобів стопи, кисті. Називаються вони так тому, що при їхньому накладанні бинт немовби утворює цифру «8».

Колосоподібна пов'язка застосовується при пораненні плечового суглоба. А от косинкова накладається при пораненні голови, ліктьового суглоба й сідниці.

Пращеподібна пов'язка потрібна при пораненнях підборіддя, носа, потилиці й чола. Щоб її зробити, необхідно взяти шматок широкого бинта завдовжки близько 1 м і з кожного кінця розрізати уздовж, середню частину залишаючи цілою. Якщо ж рана невелика, то, щоб її закрити, досить буде і наклейки.

Під час накладання пов'язки потерпілого слід посадити або укласти, тому що, навіть при невеликих ушкодженнях, під впливом нервового збудження, болю може трапитися короткочасна втрата свідомості — непритомність.

Існують деякі особливості накладання пов'язок при проникних пораненнях живота й грудей. Наприклад, при проникному пораненні живота з рани можуть випадати нутрощі, найчастіше петлі кишечника. Вправляти їх у черевну порожнину в жодному разі не можна — це може зробити тільки хірург під час операції. Подібну рану слід закрити стерильною марлевою серветкою і забинтувати живіт. Це потрібно зробити не занадто туго, щоб органи не були здавлені.

При проникному пораненні грудної клітки при кожному вдиху повітря зі

свистом заходить в рану, а при видиханні — із шумом виходить крізь неї Таку рану необхідно закрити якнайшвидше. Для цього на рану кладуть кілька шарів марлі, товстий шар вати і накривають її шматком клейонки, компресного паперу, прогумованою оболонкою індивідуального пакета або яким-небудь іншим матеріалом, що не пропускає повітря, після чого туго забинтовують

Надання першої допомоги при переломах, опіках, шоку, непритомності

У результаті сильного удару або падіння можуть трапитися переломи кісток. Бувають закриті переломи. Це такий стан, коли кістка зламана, однак цілість шкіри на місці перелому не порушена. Є й відкриті переломи, коли в ділянці перелому є рана. Під час надання першої допомоги слід забезпечити нерухомість місця перелому. Це зменшить біль і допоможе запобігти подальшому зміщенню кісткових уламків. Цього можна досягти за допомогою накладення іммобілізувальної, тобто фіксувальної, пов'язки.

З цією метою використовують стандартні шини. Але найчастіше на місці події їх немає, тому людина, яка надає першу допомогу, повинна швидко зорієнтуватися й використати для шин підручний матеріал: ціпки, тростини, лижі, парасольки, підходящі за розміром дошки, шматки фанери, лінійки, пучки очерету і т. п.

Спочатку необхідно забезпечити нерухомість принаймні двох суглобів: одного вище перелому, іншого — нижче місця перелому.

Під час накладання шин слід керуватися такими правилами: <· ушкоджену кінцівку не можна витягати;

якщо в місці перелому є відкрита рана і спостерігається сильна кровотеча, то спочатку накладають джгут вище рани й перелому, потім пов'язку на рану, а після цього — шини з двох боків кінцівки;

обидві шини повинні захоплювати суглоби, розташовані вище й нижче місця перелому;

шина перед накладанням повинна бути обгорнена ватою або м'якою тканиною.

Якщо перелом закритий, то необхідну допомогу слід надавати дуже обережно. Інакше можна викликати додаткові ушкодження в результаті зміщення уламків кісток

Накладати шину треба таким чином, щоб вона щільно прилягала до зламаної кінцівки. При переломі кісток передпліччя руку потрібно зігнути в ліктьовому і суглобі під прямим кутом так, щоб долоня була повернена до груді її клітки. Далі накласти шину, щоб пальці рук охоплювали один її кінець, а