умов, серед яких головну роль відіграють властивості електричного струму функціональний стан самого організму. Властивості електричного струму визначаються характером струму (постійний або змінний), його напругою й частотою, напрямком, тривалістю дії. Постійний струм діє швидше, ніж змінний, але змінний більш небезпечний за постійний при відносно невеликій його напрузі й низькій частоті, тому що опір тканин до змінного струму слабший, ніж до постійного. Збільшення частоти періодів зменшує шкідливу дію струму. Високочастотні струми безпечні й застосовуються в лікувальних цілях.
Сила струму виражається у відношенні напруги струму до того опору, який чинять при цьому тканини При однаковій напрузі вона тим більша, чим менший опір тканин. Шкідлива дія струму буде набагато сильнішою при впливі на вологу шкіру, тоді як суха шкіра чинить більший опір електричному струму. В опорі електричному струму істотну роль відіграє величина поверхні тканини, що торкається електродів.
Істотне значення має те, через які органи проходить струм. Особливо небезпечним є проходження струму через серце, головний мозок, тому що це може викликати зупинку серця й дихання. Взагалі у випадку будь-якої електротравми відбувається ураження серця. У важких випадках розвивається картина, що нагадує кардіошок: прискорений м'який пульс, низький AT, потерпілий блідий, наляканий, спостерігається задишка, нерідко судороги, припинення дихання.
Ступінь порушень, викликаних електричним струмом, залежить від тривалості дії струму. Відомо, що струм навіть високої напруги і великої сили не є смертельним, якщо діє менше 0,1 секунди. Чутливість до електричного струму різна в різних видів тварин і навіть індивідів одного виду. Функціональний стан організму, його нервової системи відіграє в цьому відношенні велику роль: чим більш збудливою є нервова система, тим різкіша а реакція при пропусканні струму. Електричний струм великої сили діє також безпосередньо на тканину. У місцях входу й виходу струму (найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі електроопіки аж до обвуглювання. У легших випадках з'являються так звані мітки струму — округлі плями від 1 до 6 см у діаметрі, темні усередині й синюваті на периферії. На відміну від термічних опіків волосся залишається необпаленим.
Загальна дія електричного струму на організм (у залежності від сили) виявляється у вигляді головного болю, нудоти, частим є прискорення серцевого ритму й дихання, підвищення AT і наступне незначне Його зниження, параліч м'язів, набряк і водянка.
Дія сильного струму (100 мА і вище) у результаті порушення нервової системи спочатку викликає підвищення AT і задишку. Потім настає гальмування ЦНС, що супроводжується значним зниженням AT, ослабленням і навіть тимчасовим припиненням дихання, запамороченням, іноді втратою свідомості. Такий стан може проявитися у вигляді «мнимої смерті». Якщо надати своєчасну допомогу, нерідко вдається відновити життєві функції. При електрошоку можуть початися судороги, параліч дихання і повне припинення діяльності серця.
Спочатку потерпілого слід звільнити від контакту з електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Необхідно відключити джерело живлення. Якщо ж це з якоїсь причини зробити неможливо, треба скинути обірваний провід дерев'яним сухим ціпком.
Якщо людина, яка надає допомогу, одягнена в гумові чоботи й рукавички, то потерпілого можна відтягнути від електропроводу.
При припиненні дихання роблять штучне дихання. Потім уводять серцеві й серцево-судинні засоби (10 %-ний розчин адреналіну — 1 мл, кордіамін — 2 мл, 10-%-ний розчин кофеїну — 1 мл підшкірне), засоби, що стимулюють дихання (1%-ний розчин лобеліну - 1 мл внутрівенне повільно або внутрім'язово).
На електроопікову рану накладають стерильну пов'язку.
Штучне дихання слід проводити протягом тривалого часу. При зупинці серця рекомендується непрямий масаж серця, внутрісерцеве введення розчину адреналіну і 10 мл 10 %-ного розчину хлориду кальцію. г
Транспортування потерпілих
Надавши першу допомогу, потерпілого треба негайно відправити до медпункту або лікувальної установи. Постраждалого зазвичай виносять; якщо він здатен рухатися, необхідно його вивести. Способи залежать від характеру поранення, стану транспортованого хворого, наявності засобів для виносу й кількості потерпілих. Найзручніше використовувати ноші.
Щоб розкласти ноші, носіям необхідно стати біля їхніх кінців, розстебнути ремені. Після цього, потягнувши за ручки, розкрити ноші і, впираючись коліном у розпори, повністю їх випрямити. Кожен із носіїв зобов'язаний перевірити, чи добре закриті замки розпорів.
Для того щоб покласти потерпілого на ноші, двом носіям необхідно підвести під нього руки: один під голову й спину, другий — під таз і ноги. Одночасно вони повинні підняти й покласти людину на ноші.
Тих, хто постраждав від поранення в потилицю й спину, кладуть на ноші на бік; із травмою живота — на спину з напівзігнутими в колінах ногами. Якщо в людини постраждали лице й щелепи, її слід повернути набік обличчям. Якщо поранено передню поверхню шиї, потерпілого транспортують у положенні напівсидячи зі схиленою на груди головою.
Переносити потерплого на носилках потрібно в такий спосіб. Йти не в ногу, спокійно, щоб ноші не розгойдувалися і не заподіювали потерпілому додаткових страждань. Несуть потерплого ногами вперед, а у важкому стані — головою вперед, щоб задні носії могли спостерігати за його станом. Людині, що втратила свідомість, необхідно дати понюхати нашатирного спирту, а при припиненні Дихання — покласти ноші на землю і зробити штучне дихання.
При обслуговуванні нош групою з чотирьох осіб, двоє несуть ноші за ручки, а інші підтримують із боків. Потім носії міняються місцями. При підйомах і спусках необхідно стежити, щоб ноші залишалися в горизонтальному положенні.
Якщо під рукою немає нош, їх можна зробити з підручних засобів. Як матеріал використовуються одна-дві палиці або жердини. На них можна покласти пальто, шинель, мішок, простирадла,