шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом-ректифікатом. До обпечених ділянок не можна доторкуватися ру-ками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місць опіку шматки одягу, не можна накладати мазі, порош-ки. Поверхню опіку накривають чистою марлею. Якщо обпе-ченого морозить, треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. При сильних болях можна дати 100...150 мл вина або горілки. При втраті свідомості в результаті отруєння чадним газом треба дати понюхати нашатирний спирт. У випадку зупинки дихання треба зробити штучне дихання.
Допомога при особливих видах травм
Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шля-хи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються тер-мохімічні опіки. Ознаки. За глибиною ураження тканин хімічні опіки под-іляються на чотири ступені: І - чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, що супроводиться болем і почуттям печії; II - великий набряк, утворення пухирів різного розмі-ру і форми: III - потемніння тканин або побіління через кілька годин, хвилин. Шкіра припухає, виникають різкі болі; IV - глибоке омертвіння не лише шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарата суглобів.
Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюєть-ся сухий струп. При опіку лугами тканина волога, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.
Допомога, Якщо одяг потерпілого просочився хімічною ре-човиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що по-трапили на .шкіру, енергійно змивають їх струменем води не менше як 10...15 хвилин, поки не зникне специфічний за-пах. При попаданні хімічної речовини у дихальні шляхи не-обхідно прополоскати горло водним 3%-ним розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при дотиканні з вологою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхі-дно накласти чисту суху пов'язку, після чого треба спробу-вати зняти або зменшити біль.
Ураження електричним струмом. Причина - робота з технічними електричними засобами, пряме дотикання до провідника або джерела струму і непряме - за індукцією. Змінний струм уже під напругою 220 В викликає дуже тяж-ке ураження організму, яке посилюється при мокрому взутті і руках. Електричний струм викликає зміни у нервовій сис-темі, її подразнення, параліч, спазми м'язів, опіки. Може статися судорожний спазм діафрагми - головного дихаль-ного м'яза і серця. Внаслідок цього відбувається зупинка серця і дихання.
Допомога. Треба негайно від'єднати потерпілого від про-відника або джерела електричного струму, додержуючись обережності. При відсутності свідомості, дихання, пульсу необхідно терміново почати оживлення (штучне дихання, прямий масаж серця) до повного відновлення функцій, на-поїти великою кількістю води, чаєм, потім створити тепло.
Ураження блискавкою. Ознаки подібні до ознак уражен-ня електричним струмом і явищ електроопіку.
Допомога. Дії аналогічні діям при ураженні електричним
струмом. Закопувати потерпілого в землю не можна: груд-на клітина, здавлена землею, не може розширюватися, навіть коли з'являється самостійне дихання.
Тривале здавлювання тканин. Причини - падіння тя-гарів при обвалах, придавлювання тощо.
Ознаки - через кілька годин після здавлювання тканин розвиваються тяжкі загальні порушення, схожі до шоку, силь-ний набряк здавленої кінцівки. Різко зменшується виділення сечі, вона стає бурою. З'являються блювання, марення, по-жовтіння шкіри, потерпілий втрачає свідомість і навіть може померти.
Допомога. Спробувати вивільнити від здавлювання, об-класти уражене місце льодом, холодними пов'язками, на кінцівку накласти шинну пов'язку, не туго бинтуючи пошкод-жені ділянки тіла.
Попадання чужорідного тіла в око. Причини - попа-дання піщинок, дрібних комах, рослинних часток тощо.
Ознаки - біль, різь, сльозотеча і почервоніння ока, силь-не подразнення.
Допомога. Для видалення чужорідного тіла необхідно відтянути або вивернути повіку. Чужорідне тіло видаляють кінчиком чистого носовика або тканини.
Надання першої допомоги при утопленні. При справ-жньому (мокрому) утопленні рідина обов'язково потрапляє в легені (75...95% всіх утоплень). При рефлекторному зву-женні голосової щілини (сухе утоплення) вода не потрап-ляє в легені і людина гине від механічної асфікції (5...20% всіх утоплень). Зустрічається утоплення від первинної зу-пинки серця і дихання внаслідок травми, температурного шоку тощо. Утоплення може настати при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.
Ознаки. У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують зразу після занурення під воду, у початковий пері-од після його підняття на поверхню відмічається загальмо-ваний або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, ди-хання супроводжується кашлем, пульс прискорений, моро-зить. Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання шлунковим вмістом із проковтнутою водою. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабкість, запаморо-чення, біль у грудях та кашель зберігаються протягом кількох днів. Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не більше кількох хвилин і після витягнення з води не було свідомості, шкірні покриви синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабий, неритмічний - стан організму характеризується як агональний.
У тих випадках, коли після остаточного занурення потер-пілого під воду минуло 2...З хвилини, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило, відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.
При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше, в агональному періоді відсутнє витікання пінистої рідини із рота, у випадку ж клінічної смерті її тривалість становить 4...6 хвилин.
Утоплення, що розвинулось внаслідок первинної зупин-ки серця і серцевої діяльності, характеризується різкою блідістю