Вона впливає вплив на розповсюдження ХНР. Якщо щільність газової фази ХНР більша від повітря, то на початковому етапі виникнення зараженої хмари вони будуть скупчуватися в низинних місцях рельєфу місцевості, створюючи високі концентрації.

Гідроліз — розклад речовини водою.

Він визначає умови зберігання, стану в повітрі і на місцевості, стійкість ХНР у випадку їх аварійних викидів (виливів). При-чому чим менше ХНР піддається гідролізному розкладу, тим більша тривалість дії його факторів ураження.

Летучість - можливість конкретної хімічної речовини переходити в пароподібний стан.

Кількісною характеристикою летучості є максимальна концентрація парів ХНР при певній температурі (кількість речовини, що є в одиниці об'єму його насиченої пари при певній температурі у замкнутій системі, коли рідка і газоподібна фази ХНР знаходяться в рівновазі).

Теплоємність визначає характер викиду і випаровування ХНР з поверхні у випадку аварійної ситуації. Вона становить відношення кількості теплоти, що передається системі в якому-небудь процесі, до відповідної зміни температури. Питомою теплоємністю називають відношення кількості теплоти до одиниці маси речовини.

Теплота випарювання - кількість теплоти, яку поглинає речовина при ізотермічному випаровуванні рідини, рівній за величиною зі своєю парою.

У випадку відношення до одиниці маси речовини (1 г, 1 кг) вона називається питомою теплотою випарювання. Так само, як і теплоємність, ця величина є однією з головних фізико-хімічних характеристик, які визначають характер викидів і наступних випаровувань ХНР.

Температура кипіння дозволяє побічно судити про летучість ХНР і характеризувати тривалість дії фактору ураження. Чим вища температура кипіння ХНР, тим повільніше вона випаро-вується.

Температура замерзання - температура, при якій рідина позбувається рухомості і густіє настільки, що при нахилі пробірки з продуктом під кутом 45° його рівень залишається незмінним протягом 1 хвилини.

Температура замерзання має важливе значення при транспор-туванні і визначає характер поведінки ХНР при низьких темпе-ратурах.

В'язкість - властивість рідинних, а також пароподібних середовищ здійснювати опір їх течії (переміщенню одного шару стосовно другого) під дією зовнішніх сил.

В'язкість впливає на характер поведінки ХНР в аварійній ситуації (характер дрібнення, убирання та інших).

Корозійна активність - властивість руйнувати оболонки, в яких зберігається (перевозиться) ХНР.

Вона є причиною більшості аварій (руйнувань) на промислових і транспортних об'єктах, у тому числі в процесі зберігання. Більшість ХНР має підвищену корозійну активність.

Температура спалаху - найнижча температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань над його поверхнею виникають пари або гази, які здатні загоратися в повітрі від стороннього джерела вогню.

Стійкого горіння речовини при цьому не виникає.

Температура загорання - найменша температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань речовина виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що після їх запалювання стороннім джерелом вогню виникає самостійне горіння цієї речовини.

Ця характеристика властива тільки горючим речовинам.

Температура самозагорання - найнижча температура речовини (або її оптимальної суміші з повітрям), при нагріві до якої виникає різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що призводять до виникнення горіння з полум'ям.

Для кількісної характеристики токсичних властивостей кон-кретних ХНР при їх дії через органи дихання людини застосовуються межа переносності і такі токсодози: гранично допустима, порогові, ті, що виводять з ладу, і смертельні.

Межа переносності - це мінімальна концентрація, яку людина може витримувати визначений час без стійкого ураження.

Гранично допустима токсодоза (ГДК) - така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають.

Вона регламентує допустиму ступінь зараження ХНР повітря робочої зони і використовується в інтересах дотримання умов безпеки на виробництві. Ця концентрація визначена як макси-мально допустима, яка при постійній дії на людину протягом робочого дня (8 годин) не може викликати через тривалий проміжок часу патологічних змін або захворювань, що визначаються за допомогою сучасних методів діагностики. Вона не може використовуватися для оцінки небезпеки аварійних ситуацій у зв'язку з дуже низьким інтервалом дії ХНР.

Середня порогова (токсодоза РС50) - доза, яка викликає початкові симптоми ураження ХНР у 50% уражених. Це мінімальна ефективна концентрація (найменша кількість речовини, яка може викликати відчутний фізіологічний ефект).

Середня виводяча (токсодоза ІC50) - доза, яка призво-дить до виходу з ладу 50% уражених.

Середня смертельна (токсодоза LC50) - доза, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4-годинній інгаляційній дії ХНР.

При загальній дії токсичний ефект з'являється після попадання ХНР в кров через шкіряні покрови (шкіряна резорбційна токсичність), органи дихання (інгаляційна токсичність) або шлунково-кишковий тракт (пероральна токсичність). Відповідно, при оцінці токсичності необхідно враховувати як характер і ступінь токсичності, так і спосіб попадання ХНР в організм лю-дини.

При місцевій дії токсичний ефект з'являється в місті контакту ХНР з тканинами організму (ураження шкіряних покровів, роздратування органів дихання, розлад зору).

Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук користуються визначеними категоріями токсичних доз, що враховують шлях проникнення речовин в організм людини.

Інгаляційні токсичні дози вимірюються в грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр (г·хв/м3, г·с/м3, мг·хв/л).

Шкіряно-резорбційні токсичні дози вимірюються кількістю речовини, яка припадає на одиницю поверхні або одиницю маси тіла (мг/см2, мг/м2, г/см2, кг/см2, кг/м2 або мг/кг).

Значення інгаляційних і шкіряно-резорбційних токсичних доз ХНР дозволяють, з одного боку, порівнювати їх між собою, а з другого боку, оцінювати ступінь важкості ураження потерпілих в аварійній ситуації.

Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення, при аваріях з викидом (виливом) в повітря, можна розділити на групи:

перша група — речовини з переважною дією удушення:

з вираженою дією припікання (хлор, трьоххлористий фосфор, оксихлорид фосфору);

з слабкою дією припікання (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);

друга група - речовини переважно загальної отруйної дії