третя група - речовини, які мають дією удушення та загальну отруйну дію:

з вираженою дією припікання (акрилонітрил);

з слабкою дією припікання (сірчаний ангідрид, сірководень, окисли азоту);

четверта група - нейротропні отрути, речовини, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);

п'ята група - речовини, що мають дію удушення і нейротропну дію (аміак);

шоста група - метаболічні отрути (етиленоксид, метилбромид, метилхлорид, діметилсульфат);

сьома група - речовини, що порушують обмін речовин (діоксан).

До речовин з переважною дією удушення належать токсичні сполуки, для яких головним об'єктом дії на організм є дихальні шляхи. Ураження організму при дії речовин удушення умовно розділяють на чотири періоди: період контакту з речовиною, період скритої дії, період токсичного набряку легенів і період ускладнень. Тривалість кожного періоду визначається токсичними властиво-стями кожної речовини і величиною експозиційної дози. При дії пари низки речовин у високих концентраціях можливий швидкий летальний кінець від шокового стану, що викликається хімічним обпаленням відкритих часток шкіри, слизистих верхніх дихальних шляхів і легенів.

До речовин переважно загальної отруйної дії належать сполуки, що можуть викликати гостре порушення енергетичного обміну, яке і є у важких випадках причиною загибелі ураженого. Ці речо-вини можна розділити на отрути крові і тканинні отрути.

Отрути крові розділяються на гемолітичні отрути і отрути гемоглобіну.

Тканинні отрути діляться на інгібітори ферментів дихального ланцюгу (ціаніди, сірковуглець, акрилонітрил), роз'єднувачі окислення і фосфорилірування (динітрофенол, динітроортокрезол,) і речовини, що виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окислення (етиленхлоргідрин, етиленфтор-гідрин).

До речовин з дією удушення і загальноотруйною дією здатні значна кількість ХНР, що здатні при інгаляційній дії визвати токсичний набряк легенів, а при резорбції порушити енергетичний обмін. Більшість сполук цієї групи володіє сильною дією припікання, що значмо утруднює надання допомоги потерпілим.

До речовин, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (нейротропні отрути), належать речовини, які порушують механізми периферичної нервової регуляції, а також модулюючий стан самої нервової системи. В основі їх дії лежить можливість вмішуватися у процес синтезу, зберігання, викиду, інактивації в синаптичній щілині нейромедіаторів; взаємо-діяти з рецепторами нейромедіаторів; змінювати проникності іон-них каналів збуджувальних мембран.

До речовин, що мають дію удушення і нейротропну дію, на-лежать токсичні сполуки, які викликають при інгаляційному ура-женні токсичний набряк легенів, на фоні якого формується важке ураження нервової системи.

В основі дії на мозок лежить порушення генерації, проведення і передачі нервового імпульсу, який ускладнюється станом важкої гіпоксії, що викликано порушенням зовнішнього дихання.

До метаболічних отрут належать токсичні сполуки, що вмішу-ються в інтимні процеси метаболізму речовин в організмі. Отруєння цими речовинами характеризується відсутністю реакції на отруту. Ураження організму розвивається, як правило, поступово і у важких випадках закінчується смертю протягом декількох діб.

У патологічний процес ураження цими речовинами залучаються багато органів, але головними є порушення з боку центральної нервової системи, паренхіматозних органів та, іноді, системи крові.

За своєю побудовою ці речовини належать до різних класів сполук, однак всі вони володіють загальною властивістю: в орга-нізмі людини вони руйнуються з виникненням високо реакцій-не/дійсних вуглеводневих радикалів.

До речовин, що порушують обмін речовин, належать токсичні сполуки групи галогенізованих ароматичних вуглеводів. При цьому особливою біологічною активністю відзначається дібензодіоксани і поліхлоровані бензофурани.

Ці речовини здатні, діючи через легені, травний тракт і пеушкоджену шкіру, викликати захворювання з надзвичайно млявим проходженням. При цьому в процес залучаються прак-тично всі органи і системи організму людини. Характерною особливістю дії цих речовин є порушення обміну речовин, що в підсумку може іноді призвести до летального кінця.

Фактором ураження хімічної небезпечної ситуації е токсична дія, що визначається концентрацією ХНР в навколишньому природному середовищі та щільністю (густиною) хімічного зараження місцевості і об'єктів господарської діяльності.

Щільність (густина) зараження небезпечними хімічними речовинами - це ступінь хімічного зараження місцевості.

На короткі відстані сильнодіючі отруйні речовини перевозять автотранспортом в балонах, контейнерах та автоцистернах. із ши-рокого спектру балонів середньої ємності для зберігання і переве-зення рідких ХНР використовуються, як правило, балони ємністю від 0,016 до 0,05 м3. Ємність контейнерів варіюється в межах від 0,1 до 0,8 м3. Автоцистерни використовують для перевезення амі-аку, хлору, гептилу і амілу. Стандартний аміаковоз має ванта-жопідйомність 3,2; 10 і 16 т. Рідкий хлор транспортують в ав-тоцистернах місткістю до 20 т, аміл - до 40 т і гептил - до 30 т.

Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів залежить від багатьох факторів: * фізико-хімічних властивостей сировини, * напівпродуктів і продуктів, * характеру технологічного процесу і надійності обладнання, * умов зберігання і тран-спортування хімічних речовин, * стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації, * ефектив-ності засобів протиаварійного захисту і т.д. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезення ХНР значною мірою залежить від: * рівня організації профілактичної роботи, * своєчасності та якості планових попереджувальних робіт, * підготовленості та практичних навиків персоналу, * системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту.

Наявність великої кількості факторів, від яких залежить безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів, робить цю проблему надто складною. Як показує аналіз причин виникнення великих хімічних аварій, що супроводжуються викидом (виливом) ХНР, на сьогодні неможливо виключати вірогідність виникнення аварій, які призведуть до ураження виробничого персоналу і населення, що розташоване в районі функціонування хімічно небезпечного об'єкту.

Аналіз структури підприємств, що виробляють або використо-вують ХНР, показує, що в їх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша кількість ХНР за об'ємом знаходиться на складах підприємств. Це