Рис. 1. Зони можливого та прогнозованого хімічного забруднення при аварії на хімічно небезпечному об'єкті

При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються ємності, ХІІР розповсюджується за межі підприємства, що призводить до масового ураження не тільки персоналу підприємства, але і на-селення, що розташоване в зоні ураження суб'єкта господарю-вання.

Місткість складів ХНР на будь-якому підприємстві визнача-ється залежно від необхідного запасу, що забезпечує безперервну роботу підприємства, а також від доцільно допустимого накопи-чення на виробничому майданчику товарної продукції, яка підлягає відправці споживачам. У результаті норми зберігання ХНР на кожному підприємстві визначаються з розрахунком умов їх споживання, вироблення, транспортування, попередження аварійних ситуацій, профілактичних зупинок, сезонних поставок, а також токсичності, пожежної і вибухової безпеки.

В середньому на підприємствах мінімальні (не понижуючі) запаси хімічних продуктів створюються на 3 доби, а для заводів з виробництва окремих хімічних речовин і мінеральних добрив - до 10-15 діб.

В результаті на великих хімічних підприємствах, а також на складах в деяких портах і на транспорті, що перевозить ХНР, можуть одночасно зберігатися тисячі тонн різних небезпечних речовин.

На виробничих майданчиках або на транспорті ХНР, як правило, знаходиться в стандартних ємностях. Це можуть бути оболонки з алюмінію, заліза або залізобетону, в яких підтриму-ються умови, що відповідають заданим режимам зберігання. Фор-ма і тип ємностей вибираються, виходячи із масштабів виробництва або використання, умов їх транспортування. Найширше розповсюдження сьогодні отримали ємності циліндричної форми та шарові резервуари.

Місткість резервуарів буває різною. Хлор, наприклад, зберігається в ємностях місткістю від 1 до 1 000 т, аміак - від 5 до 30000 т, синильна кислота — від 1 до 200 т, окисел етилену — в шарових резервуарах об'ємом 800 м3 і більше, окисел вуглецю, двоокис сірки, гідразин, тетраетилсвииець, сірковуглець - в ємностях місткістю від 1 до 100 т.

Наземні резервуари, як правило, розміщуються групами. В кожній групі передбачається резервна ємність для перекачування ХНР на випадок їх виливу з якогось резервуару. Для кожної групи наземних резервуарів за периметром робиться замкнуте обвалування або загороджувальна стінка з негорючих і стійких до корозії матеріалів висотою не менше 1 м. Внутрішній об'єм обвалування розраховується на повний об'єм групи резервуарів. Відстань від резервуарів до підошви обвалування або загороджу-вальної стінки приймається рівною половині діаметру ближнього резервуару, але не менше 1 м.

Відстань від складів ХНР об'ємом більше 8000 м3 до населених пунктів повинна бути не менше 1000 м. Відстань від складів з наземним розташуванням резервуарів до місць масового скупчення людей (стадіонів, базарів, парків і т.д.) збільшується в 2 рази.

Для зберігання ХНР на складах підприємств використовують-ся наступні головні способи:

- в резервуарах під високим тиском;

- в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного (низькотемпературне сховище), або до 1 Па (ізотермічне сховище, при цьому використовуються шарові резервуари великої місткості);

- зберігання при температурі навколишнього середовища в закритих ємностях (характерно для сильно киплячих рідин).

Спосіб зберігання ХНР здебільшого визначає їх поведінка при аваріях (розкриття, пошкодження, руйнування оболонок резервуарів).

У випадку руйнування оболонки ємності, що зберігала ХНР під тиском, і наступного розливу великої кількості речовини в піддон (обвалування) його попадання в повітря може здійснюва-тися протягом тривалого часу. Процес випаровування у цьому випадку можна умовно розділити на три періоди.

Перший період - бурхливе, майже моментальне випарову-вання за рахунок різниці пружності насиченої пари ХНР в ємності і парціального тиску в повітрі. Цей процес забезпечує головну кількість пари ХНР, що потрапляє в повітря за цей період часу. Крім того, частина ХНР переходить в пару за рахунок теплоутримання рідини, температури навколишнього повітря і сонячної радіації. У результаті температура рідини знижується до температури кипіння. Враховуючи, що за цей період часу випаровується значна кількість ХНР, то може виникнути хмара з концентраціями ХНР, значно перевищуючи смертельні.

Другий період - нестійке випаровування ХНР за рахунок тепла піддону (обвалування), зміни теплоутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повітря. Цей період характе-ризується, як правило, різким спадом інтенсивності випаровування в перші хвилини після розливу з одночасним пониженням температури рідкого шару нижче температури кипіння.

Третій період - стаціонарне випаровування ХНР за рахунок тепла навколишнього повітря. Випаровування в цьому випадку буде залежати від швидкості вітру, температури навколишнього повітря і рідкого шару. Підвід тепла від піддону (обвалування) практично буде дорівнювати нулю. Тривалість стаціонарного періоду залежно від типу ХНР, його кількості і зовнішніх умов може складати години, добу і більше.

У випадку руйнування оболонки ізотермічного сховища і наступного розливу великої кількості ХНР в піддон (обвалуван-ня) випарування за рахунок різниці пружності насиченої пари ХНР в ємності і парціального тиску в повітрі у зв'язку з малим надмірним тиском майже не спостерігається. Для цього типу єм-ностей характерні періоди нестаціонарного і стаціонарного випа-ровування ХНР. Формування первинної хмари здійснюється за рахунок тепла піддону (обвалування), зміною теплоутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повітря. При цьому кількість речовини, що переходить у первинну хмару, як правило, не перевищує 3-5 % при температурі навколишнього повітря +25-30°С.

При відкритті оболонок з сильно кип'яченими рідинами ви-никнення первинної хмари не спостерігається. Випарування рідини здійснюється за стаціонарним процесом і залежить від фізико-хімічних властивостей ХНР і температури навколишнього повітря. Враховуючи малі швидкості випаровування таких ХНР, вони