РЕФЕРАТ

на тему:

Гігієнічні вимоги до розміщення формування ДСМК в населених пунктах. Перспективні польові споруди медицини катастроф

П Л А Н :

І. Вступ.

Іі. Формування державної служби медицини катастроф:

Ііі. Організаційна сируктура дсмк:

Насиченість України хімічно-, вибухо-, та пожежо-небезпечними об'єктами, а також фізико-географічні особливості території створюють передумови для виникнення різних НС з ураженням населення. Такі обставини стали поштовхом для утворення в Україні Державної служби медицини катастроф (ДСМК), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 Квітня 1997 р. за № 343 «Про утворення державної служби медицини катастроф» та затвердженими цією Постановою «Положенням про державну службу ме-дицини катастроф» та «Положенням про координа-ційні комісії державної служби медицини катастроф».

Служба функціонально об'єднує призначені для ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій сили і засоби Міністерства охорони здоров'я, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства транспорту, системи охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва та Севастополя.

Організаційно-методичне керівництво ДСМК покладається на Міністерство охорони здоров'я України.

Воно визначає за погодженням із зацікавленими міністерствами, відомствами та органами державної влади склад служби.

Основні завдання ДСМК:

ДСМК відповідно до покладених на неї завдань:

надає потерпілим в екстремальних ситуаціях безплатну екстрену медичну допомогу на догоспітальному і госпітальному етапах;

організовує і проводить комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах, де трапилися НС;

координує роботу, спрямовану на забезпечення готовності лікувальних закладів, системи зв'язку й оповіщення медичних та спеціалізованих формувань і закладів ДСМК до дій в екстремальних ситуаціях;

забезпечує збереження здоров'я персоналу, який бере участь у ліквідації наслідків екстремальних ситуацій;

здійснює збирання, аналіз, облік і надання інформації про медико-санітарні НС;

забезпечує створення та раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для проведення заходів ДСМК;

бере участь у підготовці медичних і немедичних працівників, на яких відповідно до законодавства покладено надання медичної допомоги у разі виникнення НС;

проводить науково-дослідну роботу, пов’язану з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги ураженим під час різних НС;

бере участь у міжнародному співробітництві з проблем медицини катастроф.

Органи управління. Керівництво наданням екстреної медичної допомоги під час ліквідації медико-санітарних наслідків катастроф здійснює:

на державному рівні — Міністерство охорони здоров'я України;

на територіальному рівні — Міністерство охорони здоров'я автономної Республіки Крим, обласні, а також Київське і Севастопольське міські управління охорони здоров'я.

Для координації дій медичних сил і засобів, що входять до складу ДСМК, створюються міжвідомчі координаційні комісії державного і територіального рівнів.

Керівництво наданням медичної допомоги у разі катастроф здійснюють оперативні групи, що призначаються на державному рівні міністром охорони здоров'я України, на територіальному — керівником охо-рони здоров'я відповідної адміністративної території.

До органів управління потрібно віднести також територіальні центри екстреної медичної допомоги, на які покладено функції управління ДСМК адміністративної території.

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ

До формувань ДСМК належать: мобільні госпіталі, медичні загони, бригади постійної готовності, санітарно-епідеміологічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади, санітарні пости та санітарні дружини.

Мобільні госпіталі створюються на базі лікувальних закладів ДСМК і призначаються для надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги потерпілому населенню у разі НС.

Медичні загони формуються з лікарсько-сестринських бригад лікувальних закладів одного міста для надання невідкладної першої лікарської допомоги потерпілим на догоспітальному етапі.

Бригади постійної готовності можуть бути першої і другої черги.

Бригади постійної готовності першої черги – це формування ДСМК, що призначені для надання екстреної медичної допомоги потерпілим у догоспітальний період та їх госпіталізації в лікувальні заклади. Бригади постійної готовності ДСМК першої черги можуть бути позаштатними чи штатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.

До складу позаштатних бригад постійної готовності ДСМК першої черги територіального рівня включаються формування зі складу бригад швидкої медичної допомоги, позаштатні бригади, створені територіальними центрами екстреної медичної допомоги та відомчими лікувальними закладами.

Бригади постійної готовності ДСМК першої черги зі складу швидкої медичної допомоги у повсякденних

умовах працюють як звичайні виїзні бригади швидкої медичної допомоги і надають екстрену медичну допомогу населенню території обслуговування.

У разі НС і появи уражених поза межами зони обслуговування вони направляються в осередок для надання медичної допомоги та евакуації потерпілих у лікувальні заклади. Це зазначається у посадових інструкціях для особового складу бригади. Для роботи таких бригад створюється необхідний недоторканний запас медикаментів та медичного майна і забезпечується рівень під-готовки особового складу бригади за вимогами рівня;

підготовки працівників ДСМК.

Бригади постійної готовності першої черги ДСМК, що створюються територіальними центрами екстреної медичної допомоги та відомчими лікувальними закладами ДСМК, формуються і оснащуються медичною технікою, транспортом та медикаментами на рівні не нижчому, ніж відповідні бригади із складу швидкої медичної допомоги.

Як правило, всі штатні та частина позаштатних бригад територіального рівня одночасно визначаються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з територіальними органами управління охо-рони здоров'я як бригади постійної готовності першої черги державного рівня.

Загальну кількість бригад постійної готовності першої черги територіального рівня слід розраховувати, виходячи із вимог самостійної ліквідації медико-санітарних наслідків НС територіального рівня. Але слід пам'ятати, що максимальна кількість бригад швидкої медичної допомоги, включених