Чутливість вуха людини неоднакова до звуків різних частот. Людина значно краще чує високі тони, ніж низькі. Найменш чутли-ве вухо до частоти, нижчої 50 Гц. Для отримання слухового відчут-тя необхідний мінімум енергії звукових коливань, який визначає поріг слуху. Поріг розміщується найбільш низько в межах 400-500 Гц. Посилення інтенсивності звуку від порога - суб'єктивне відчут-тя (гучність - непропорційна до зростання звукової енергії). Фізіо-логічне відчуття зростання гучності виникає, коли змінюється сила звуку в певну кількість разів. Так, підсилення звуку в 10 разів сприймається як збільшення чутливості у 2 рази. Одиницею вимі-рювання інтенсивності звуку є Бел. Але прийнято користуватися не белом, а однією десятою його частиною - децибелом (дБ). Уся шкала від порога чутливості до больового відчуття складає 13 бел чи 130 децибел (дБ). Шуми поділяються на низькочастотні - мен-ше 350 Гц, серєдньочастотні - від 350-800 Гц, високочастотні -понад 800 Гц.

Джерелами високочастотного шуму є пневматичне і ручне клепання (110-115 дБ), обрубка металічних деталей (115-120 дБ), млини для подрібнення цементу (108 дБ), ткацькі станки (104 дБ) тощо. Середньочастотного - токарні станки, пневмотранспортери (95-105 дБ), транспортні шуми (85 дБ), низькочастотного - парові двигуни (90 дБ) (табл.9.3).

Проявом впливу шуму на організм є порушення слухової та інших функцій організму. Дія шуму на організм викликає на по-чаткових стадіях запаморочення, яке проходить з плином часу. Організм поступово пристосовується до нових умов праці. Трива-лий вплив шуму, особливо високочастотного, призводить до знач-ного зниження слуху, а іноді й до повної глухоти. Необхідно відзна-чити тимчасове зниження слуху, яке наступає під час праці в шум-них цехах. Потім слух відновлюється.

У швидкості розвитку глухоти, тобто стійкого порушення слу-ху, має значення, окрім Інтенсивності й спектрального складу, інди-відуальна чутливість людей. Значно раніше, ніж порушується фун-кція органа слуху, проходять негативні зміни в центральній нер-вовій системі, особливо у вегетативній.

Відзначено, що щум на організм людини має місцеву і загальну дію. При цьому прискорюються пульс, дихання, підвищується артері-альний тиск, змінюються рухова та секреторна функції шлунка й інших органів. Негативно впливає шум і на нервову систему, викли-каючи головний біль, безсоння, послаблення пам'яті, сповільнення психічних реакцій, що призводить до порушень працездатності.

Для боротьби з виробничим шумом слід використовувати такі заходи:

- Ізоляція джерел шуму у виробничих приміщеннях шляхом створення перегородок (дерев'яних, цегляних) з перенесенням пульта управління за перегородку, якщо можливо, треба встановити біля них звукоізольовані кабіни для обслуговуючого персоналу;

- встановлення агрегатів, робота яких супроводжується шу-мом або вібрацією (молоти, штампувальні автомати і ін.) на вібро-ізолюючі матеріали чи на спеціальний фундамент;

- заміна технологічних процесів, які супроводжуються шумом, безшумними;

- розміщення цехів з шумними технологічними процесами на певній відстані від жилих приміщень і обсадити їх зеленими насад-женнями. Стіни цехів повинні бути потовщеними, а з внутрішнього боку — облицьовані спеціальними акустичними плитами;

- використання індивідуальних засобів захисту органа слуху (заглушки, вкладиші, навушники, шоломи);

- дотримання допустимих рівнів шуму.

Виробнича вібрація, вплив на організм та заходи профілактики

Виконання багатьох технологічних операцій пов'язане з впли-вом вібрації на працівників. Зокрема, постійне вдосконалення меха-нізованих інструментів, що пов'язане із зростаючим числом ударів та обертів, розширення масштабів використання транспорту, сільськогосподарських машин призвели до того, що вібрація на ви-робництві є одним із найбільш поширених шкідливих факторів.

З фізичної точки зору, вібрація являє собою сукупність коли-вальних рухів, що повторюються через певні проміжки часу і ха-рактеризуються певною частотою коливань, амплітудою та приско-ренням.

Амплітуду, тобто максимальне зміщення тіла, що коливається відносно положення рівноваги, визначають в одиницях довжини -міліметрах. Частоту коливань вимірюють у герцах, тобто кількістю повних коливань за одиницю часу. Частота - це найбільш істотна характеристика вібрації, оскільки реакція організму на різні часто-ти коливань неоднакова. Поєднання амплітуди і частоти вібрації називають її параметром. Тілу, яке коливається, властиве І приско-рення руху. Прискорення характеризує крайню ділянку інфразву-кових частот, вимірюється у см/сек.

За способом передачі на тіло людини виробничі вібрації поді-ляють на загальні й місцеві, або локальні. Вібрації загальні або робочого місця в цілому - це вібрації підлоги або верстатів і різних механізмів ударної дії на транспортних та сільськогосподарських машинах,

Локальні вібрації - це вібрації пневматичних та електричних інструментів, а також виробів, які працівник тримає в руках під час обробки їх на шліфувальних верстатах. Вібрація є загальнобіологічним фактором, що діє на будь-які клітини і тканини. Вібрація неве-ликої інтенсивності протягом короткого проміжку часу позитивно діє на організм людини: підвищує обмін речовин, м'язову силу й обмін речовин, знижує втому, прискорює заживлення ран. У зв'яз-ку з цим, вібрацію можна використати і з лікувальною метою.

Використана література:

Загальна гігієна з основами екології: Підручник / За ред. В А. Кондратюка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.

Деревицький С.І. Виробництво і гігієна. – К., 1989.