Залежно від причин виникнення повені, наводки і катастро-фічні затоплення поділяються на групи. В межах нашої держави переважають три перші групи (70-80%).

Перша група - надзвичайні ситуації, які пов'язані в основному з максимальним стоком від весняного танення снігу.

Друга група - надзвичайні ситуації, які пов'язані з повенями, що утворюються внаслідок інтенсивних дощів, іноді внаслідок танення снігу при зимних відлигах.

Третя група - надзвичайні ситуації, які пов'язані в основному з великим опором, який водяний потік зустрічає в ріках (звичайно це відбувається па початку і в кінці зими при заторах льоду).

Четверта група - надзвичайні ситуації, які створюються вітровими нагонами води на водоймищах.

П'ята група - надзвичайні ситуації, які пов'язані з проривом гребель водосховищ.

За розмірами, масштабами і сумарними збитками повені, наводки і катастрофічні затоплення діляться на чотири групи.

Перша група - низькі (малі) повені, що спостерігаються в основному на рівнинних ріках і мають повторюваність 1 раз на 5-10 років. Затоплюється до 10% сільськогосподарських угідь, матеріальні збитки незначні, ритм життя населення не по-рушується.

Друга група - високі повені зі значним затопленням територій, іноді істотно порушують господарський і побутовий уклад населення. В густо населених районах іноді призводять до часткової евакуації населення, завдають значних матеріаль-них і моральних збитків. Мають повторюваність 1 раз на 20 25 років, затоплюється до 15% сільськогосподарських угідь.

Третя група - великі повені з затопленням цілих басейнів. Вони паралізують господарську діяльність і різко порушують побутовий уклад населення, призводять до масової евакуації населення, завдають великих матеріальних і моральних збитків. Повторюються один раз на 50-100 років, затоплюється до 50-70% сільськогосподарських угідь.

Четверта група - катастрофічні затоплення, що призводять до затоплення значних територій в межах одної або декілька річних систем. При цьому повністю паралізована господарська і виробнича діяльність, тимчасово змінюється життєвий уклад населення. Вони призводять до великих матеріальних збитків і загибелі людей. Виникають катастрофічні затоплення не частіше одного разу па 100-200 років. Затоплюється більше 70 % сільськогосподарських угідь, населені пункти, об'єкти економіки і транспорту.

Нагін води - це підйом рівня води, що викликаний дією вітру на поверхню води.

Пагони, що призводять до затоплення, виникають в морських гирлах великих рік, а також на великих озерах і водосховищах.

Основними характеристиками, що характеризують нагін води, є:

підйом рівня нагону води;

глибина хвилі пагону води;

площа затоплення;

термін затоплення.

Таблиця 2.10.

Підйом рівня нагону хвилі на озерах і водосховищах при швидкості вітру 25 м/с

Середня глибина, м | Довжина розгону вітру, км

1 | 5 | 10 | 50 | 100

3 | 0,04 | 0,21 | 0,43 | 2,10 | 4,20

5 | 0,02 | 0,13 | 0,25 | 1,30 | 2,50

10 | 0,01 | 0,06 | 0,13 | 0,64 | 1,30

20 | 0,01 | 0,03 | 0,06 | 0,32 | 0,64

Основними факторами, що впливають на величину під-йому рівня нагону води, є: * швидкість та напрям вітру, * довжина розгону вітру над водоймою, * середня глибина водойми, а також величина і конфігурація водойми. Підйом рівня нагону води на озерах і водосховищах наведено в табл. 2.10.

Цунамі - це довгі хвилі, які можуть виникати в результаті підводних землетрусів, а також вулканічних викидів або зсувів на морському дні.

Хвиля цунамі може бути не єдиною, дуже часто це серія хвиль з інтервалом в одну і більше годин. Найвищу хвилю називають головною.

Можливі масштаби наслідків цунамі визначаються балами: 1 бал - дуже слабке, 2 бала - слабке, 3 бала - середнє, 4 бала -сильне, 5 балів - дуже сильне.

Природні лісові та торфяні пожежі. Щорічно в суху, спекотну погоду небезпека від лісових та торф'яних пожеж різко зростає. Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканічної діяльності). Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). З маленького, ледь помітного язичка полум'я кинутого на землю сірника, вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому, звісно, створюється велика загроза населеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям.

Найнебезпечнішими бувають спекотні та сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30-40%. Для західних областей України Найнебезпечнішими у пожежному відношенні стають сухі місяці - липень, серпень, а іноді - квітень, травень.

Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: * низові (або низинні), * верхові (або повальні), * підземні (торф'яні або ґрунтові) та * пожежі дуплистих дерев.

Низові (низинні) пожежі розвиваються в результаті згоряння хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайнику, трав'янистих рослин, напівчагарників і чагарників) та мертвого або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на ґрунті або на невеликій висоті (півтора-два метри). Полум'я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика -100-200 м/год, а при сильному вітрі - до 1 км/год в рівнинній місцевості та від 1-3 км/год на схилах.

Крім цього, вони бувають рухливі і тривалі. Перші характе-ризуються швидким рухом (в декілька сотень метрів, а іноді і декілька кілометрів за годину) і димом світло-сірого кольору. Тривалі ж повністю спалюють надґрунтовий покрив. Висота полум'я при цьому вища, але інтенсивність розповсюдження невелика - не перевищує декількох сотень метрів за