Верхові лісові пожежі розвиваються з низових і відмінність їх у тому, що згоряє не тільки надґрунтовий покрив, але і нижні яруси дерев та крони жердняків. Однак, можуть бути ще й верхові пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Проте без супроводу низинної пожежі вони довго тривати не можуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум'я при цьому становить 100 і більше метрів. У таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8-25 км/ год.

Як і низові пожежі, верхові поділяються на рухливі і трива-лі. Але при цьому рухливі супроводжуються димом темного ко-льору.

Підземні (ґрунтові або торф'яні) пожежі виникають часто в кінці літа, як продовження низових або верхових. Заглиблення низового вогню починається біля стволів дерев, потім воно розповсюджується у різні боки до декількох метрів за добу. В осередках ґрунтових пожеж створюються завали з опалих дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф'яні пожежі можуть і не бути результатом лісових. Вони часто охоплюють величезні прос-тори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи пусті місця у торфі, який уже згорів, і в ці пустоти можуть провалюватися люди і техніка.

Всі види цього лиха супроводжуються такими уражаючими факторами, як:

висока температура в зоні вогню;

задимлення великих районів, що подразливо діє на людей і утруднює боротьбу з пожежею;

обмеження видимості;

негативний психологічний вплив на населення прилеглих поселень.

Найчастіше пожежонебезпечиі умови складаються у Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах, горах Криму. Найпоширеніши-ми е лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 мли га території України. 31% лісів розташовано у північному регіоні, 17% - у східному, 10% - у південному, 8% -у південно-західному і 32% - у західному регіоні.

Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодняки. В результаті широкомас-штабних робіт із залісенням на сотнях тисяч гектарів створені соснові насадження, що досягли критичного в пожежному відношенні віку 15-30 років.

Ліси України, у більшості її регіонів, неспроможні витримати зростаючого потоку відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від науково-обґрунтованих норм. Така ситуація найбільш характерна для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезнечними.

У середньому за рік, залежно від погодних умов, виникає близь-ко 3,5 тис. пожеж, якими знищується більше 5 тис. га лісу.

Найбільшу пожежну небезпеку представляють північний та східний регіон, де щорічно виникає в середньому відповідно 37 і 40 % уcix лісових пожеж.

Лісові пожежі - це неконтрольоване горіння лісної рослинності, що стихійно розповсюджується на лісній території.

Основною причиною виникнення лісових пожеж є спека, грозові розряди і необережна поведінка людини з вогнем. Можливість виникнення лісових пожеж визначається ступенем пожежної небезпеки, що визначається на основі шкали оцінки лісних ділянок за ступенем небезпеки виникнення в них пожеж.

Лісові пожежі залежно від характеру загорання і складу лісу поділяються на низові, верхові і ґрунтові. Майже всі лісові пожежі на початку свого розвитку мають вигляд низової і, якщо створю-ються відповідні умови, переходять у ґрунтові або верхові.

Основними характеристиками, які мають велике значення для практики боротьби з пожежами, є швидкість розповсюдження низових і верхових та глибина прогорання підземних. За цими характеристиками лісові пожежі поділяються на слабкі, середні і сильні, а за швидкістю розповсюдження вогню - на низові і верхові, які, в свою чергу - на стійкі та швидкі.

Орієнтовні показники розвитку і розповсюдження лісових пожеж залежно від типу лісу наведено в табл. 2.11.

Особливо великі втрати лісам завдають верхові пожежі. При швидкій вершинній пожежі полум'я по покрову посадок розпов-сюджується нерівномірно.

Підземні пожежі є наслідком низових або верхових пожеж. Після згорання верхнього надґрунтового покрову вогонь заглиблюється у торф'янистий горизонт ґрунту. Такі пожежі в практиці прийнято називати торф'яними.

Таблиця 2.11. Основні ознаки визначення виду лісової пожежі та її інтенсивності

Основні ознаки | Класи

по-жежної

не-безпеки | Інтен-сивність пожежі

Низова швидка пожежа

Згорає суха трава, лишайник або листя. Швидкість розповсюдження - до 1 м/хв., висота полум'я - до 0,5 м. | І-ІІ | Слабка

Низова швидка пожежа

Згорає трава, опалі листя (підстилка). Швидкість роз-повсюдження - до 1-3 м/хв., висота полум'я - 0,5-1,5м. | III | Середня

Згорає підстилка. Швидкість розповсюдження - більше 3 м/хв., висота полум'я - більше 1,5 м. | IV | Сильна

Низова стійка пожежа

Згорає надґрунтовий покрив і верхній шар підстилки. | II | Слабка

Згорає шар підстилки навколо стволів дерев, шар підстилки прогорає місцями до мінеральної частини ґрунту. | III | Середня

Підстилка всюди прогорає до мінеральних гори-зонтів. Спостерігається вивал окремих дерев. | IV-V | Сильна

Підземна пожежа

Сфагнум згорає на глибину до 25 см. Залишаються окремі місця не згорілого сфагнуму. | III | Слабка

Крім сфагнуму, згорає торф на глибину 25 -30 см. Торф вигорає до мінеральних шарів ґрунту. Окремі дерева вивалюються. Пожежа має багато осередків. | IV | Середня

Торф'яний шар згорає всюди до мінеральної частини ґрунту. Спостерігається масовий вивал дерев. Глибина прогорання - більше 50 см. | IV-V | Сильна

Верхова пожежа

Виникає у хвойних посадках зі слабкою зімкнутістю крон або в склад яких входять листяні породи. Поже-жею пошкоджуються ділянки з груповим розташу-ванням хвойних порід. Вогонь кронами розповсюд-жується знизу вгору за рахунок підтримки низової пожежі. Швидкість розповсюдження - до 3 м/хв. | III | Слабка

Верховий вогонь кронами дерев розповсюджується також горизонтально і часто випереджає кромку низо-вої