Цілком обгрунтовано йоги стверджують, що від правильного дихання значно залежить тривалість життя і збереження здоров'я. Особливо корисним є так зване повне дихання (мал. 4 а), яке об'єднує верхнє, середнє і нижнє дихання і забезпечує легені найбільшою кількістю прани. Одна з найважливіших особливостей цього виду дихання полягає в тому, що воно зумовлює рух усього дихального апарату легенів, кожної клітини і кожного м'яза дихальної системи, тоді як під час інших видів дихання деякі м'язи цілком не беруть участі в роботі. Одночасна і загальна участь у повному диханні всіх м'язів діафрагми, верхньої, середньої та нижньої частин грудей забезпечує оптимальний режим дихання організму.

У людей з поверхневим диханням мускулатура, що бере участь у процесі дихання, погано розвинута, оскільки міжреберні м'язи виконують малий обсяг роботи. Внаслідок цього знижується рухливість у реберно-хребтових і реберно-грудних з'єднаннях. Зберегти або відновити втрачену рухливість можна, регулярно виконуючи дихальні вправи. Постійні вправи з елементами повного дихання сприяють розвитку грудної клітки, отже, оздоровче діють на організм людини.

Завдяки повному диханню кров очищається і збагачується на кисень, підвищується опірність організму, стимулюються функції залоз внутрішньої секреції, нормалізується кров'яний тиск. Такий вид дихання оздоровче впливає на імунну систему людини, зміцнюючи цим увесь організм. Цілком очевидно, що за мінімальних витрат енергії користь повного дихання максимальна.

3. ОЗДОРОВЧЕ ДИХАННЯ

Дихальна система людини по будована таким чином, що вона може дихати носом і ротом Дихання через ніс – запорука здоров'я і сили, а ротове дихання, навпаки, спричинює хвороби і слабкість. Відомо, що людина, яка не звикла постійно дихати через ніс, схильна до простудних та інших захворювань, у неї надмірно збуджена нервова система, підвищена втомлюваність. Діти, які мають за звичку дихати через рот, виростають слабкими і схильними до хронічних хвороб.

Нагадаємо, що будова носової порожнини має вигляд двох вузьких звивистих проходів, вкритих слизовою оболонкою. Заходячи через ніс, повітря потрапляє до легенів очищене і зігріте. Наяв-

Мал. 5. Положення голови під час сну (а - неправильне, б- правильне)

ність на стінках носової порожнини великої кількості дрібних кровоносних судин сприяє швидкому зігріванню повітря, що надходить до легенів. Волосяний покрив носової порожнини під час вдиху запобігає потраплянню до легенів пилу, виконуючи тим самим функцію фільтра-пиловловлювача. Під час видиху або чхання пил разом із повітрям виштовхується назовні.

Чимало людей дихають ротом, не підозрюючи, що наражають свій організм на небезпеку. Звичайно наслідком дихання ротом у дітей є недорозвиненість щитовидної залози і затримка розумового розвитку. Холодне повітря, потрапляючи в легені через рот, часто призводить до їхнього запалення, оскільки воно не встигає нагрітись.

Людина, яка спить з відкритим ротом, завжди прокидається з відчуттям сухості в ротовій порожнині і гортані (мал. 5 а). Через відкритий рот інфекція без перешкод потрапляє в організм людини. Цікавим є той факт, що жодна тварина не спить Із відкритим ротом. Вчені, які спостерігали життя диких племен, відзначають, що матері привчають своїх дітей закривати рот і дихати через ніс (мал. 5 б). Для цього вони трохи підводять Дітям голову під час сну, що мимоволі примушує їх стискати губи і дихати носом. Дихати через ніс – одна з поширених рекомендацій, яких треба Дотримуватись не тільки з метою гігієни, але й тому, що тільки завдяки носовому диханню ми можемо відчути справжнє задоволення від свіжого повітря.

4. ДИХАННЯ ЗА СИСТЕМОЮ ЦИГУН

У Китаї існує оздоровча система цигун, виконання вправ якої спрямоване на пробудження внутрішньої життєвої сили («ци»), її збереження і циркуляцію в організмі. Прибічники системи цигун вважають, що «ци» – це безперервний потік енергії, який поєднує функціонування різних тканин, органів і мозку людини в одне ціле. «Ци» також з'єднує людину з навколишнім середовищем. У даній системі налічується три складові частини, а саме: фактори регуляції розміщення тіла, дихання і психічного стану.

У системі цигун є кілька десятків типів дихання, які забезпечують різні види циркуляції життєвої енергії в організмі.

Розглянемо деякі з них.

І. Природне дихання. Це найпростіший тип дихання. Таке дихання повинно бути неглибоке, рівне, м'яке, довге. Багато людей вважає, що добре володіють природним диханням, проте вони помиляються, оскільки звичайно дихають утруднено. Причинами цього можуть бути неправильна поза або хода, незручний одяг, напруження в тілі.

Природне дихання можна використовувати не тільки під час виконання вправи, але й у щоденному житті, слідкуючи за правильною ходою, позою і душевним настроєм.

II. Пряме черевне дихання.

Цей тип дихання здійснюється переважно за рахунок живота. Під час вдиху передня стінка (черевна стінка) живота випинається вперед, діафрагма при цьому опускається вниз. З'являється відчуття вакууму в легенях, збільшується об'єм повітря, що вдихається. Під час видиху живіт втягується, діафрагма підіймається, збільшуючи тиск повітря в легенях.

III. Зворотне черевне дихання. Даний тип дихання протилежний до попереднього. Черевне дихання характеризується втягуванням передньої черевної стінки всередину під час вдиху. М'язи живота при цьому злегка напружуються. Під час видиху передня черевна стінка випинається вперед, водночас опускається діафрагма. Це важливий тип дихання, необхідний для циркуляції «ци».

Розрізняють природне і глибоке черевне дихання.

Природне черевне дихання може бути як прямим, так і зворотним. Воно не передбачає концентрації уваги на циркуляції «ци» і використовується тоді, коли потрібно зануритись у стан спокою, розслабитись. Досвідчені знавці системи цигун переходять до основної частини заняття лише після короткого вступного циклу вправ природного черевного дихання.

Глибокого черевного дихання можна досягти внаслідок поступового поглиблення і вповільнення природного