Пряме самоспостереження в ході подій є найбільш складним і суб'єктивним. Запам'ятовуйте і звертайте увагу насамперед на те, що з часом необхідно буде згадати. Під час прямого самоспостереження припускається більше помилок, ніж під час наступного самоаналізу того, що сталося.–

Важливо вміти прогнозувати майбутні події (напр., припустити, як буде проходити зустріч, як відбудеться розмова). Згодом спробуйте ще раз згадати, відтворити в пам'яті свої дії та вчинки під час події, що відбулася. Повторне самоспостереження дозволить виявити доповнення, уточнення у ваших діях, вчинках.–

Якщо є можливість безпосереднього самоспостереження, спробуйте сповільнити усвідомлення процесу своєї діяльності. Це дозволить вам детальніше зосередитись на своїх вчинках, діях, почуттях.

Щоб успішно справлятись із самоспостереженням, можна застосовувати такі прийоми:

1. Самозапитування – ви запитуєте себе про те, що сталося, коли саме, хто брав участь у події, що відбулася, у якій послідовності розвивалися події, що ви відчували під час цього і т. ін.

2. Спогад – ви порівнюєте те, що запам'яталось із минулого, зі спогадами інших очевидців про подію, яка трапилась.

3. Самоанкетування – ви відповідаєте на задані собі й іншим присутнім запитання, що стосуються аналізу ситуації.

4. Зіставлення – ви порівнюєте свої спогади про відчуття, переживання, почуття зі спогадами про минулу ситуацію інших присутніх під час цього людей.

5. Уявне повторення того, що сталося, – ви уявляєте, що самі перебуваєте в ситуації, яку аналізуєте, відтворюючи власні дії, вчинки, а поведінку інших аналізуєте, згідно з уявою і спогадом, звертаєте свою увагу на відмінності у вашій пам'яті та пам'яті очевидців, а також на відміну в початкових і подальших враженнях.

Використання таких прийомів дозволить вам успішніше займатися самоспостереженням. Самопізнання неможливе без самокритики.

2.2. САМОКРИТИКА

Самокритика – це здатність бачити себе ніби збоку, об'єктивно оцінювати свої здібності та можливості, помічати, піддавати критиці, виправляти кожен свій негідний учинок, неправильну думку, поведінку.

В основі самокритики лежить критичність розуму, розвинуте мислення, тобто вміння бачити позитивне та негативне в навколишній дійсності. Тому вам необхідно розвивати свою пам'ять, мислення, вчитись аналізувати та синтезувати, порівнювати й узагальнювати, класифікувати, знаходити, виділяти головне і т. ін. Лише навчившись точно аналізувати свої дії, поведінку, ви зможете провести об'єктивний самоаналіз.

2.3. САМОАНАЛІЗ

Самоаналіз – це усвідомлення й аналіз своїх дій і вчинків.

Що зроблено, як зроблено, чи можна було зробити краще, хто винен – я чи хтось інший, – якщо зроблено неправильно або не дуже добре.

На ці та інші питання ви маєте відповісти самі собі. Сам аналіз прожитого дня можна зробити наприкінці дня, фіксуючи потрібне у щоденнику здоров'я.

У ході аналізу подій і вчинків відбувається переосмислення життя, відкриваються нові грані буття, і ви набуваєте такий необхідний для вас життєвий досвід.

Самоаналіз поведінки полягає в самопізнанні свого характеру, розвиткові здібностей, у прогнозуванні, передбаченні своїх учинків.

Ваша поведінка – це результат синтезу особистих якостей (позитивних рис і недоліків), прояв вашого духовного потенціалу.

Намагайтесь судити про себе насамперед за поведінкою та результатами своєї діяльності.

Аналізуючи свої вчинки, погляньте на себе з боку друзів і недругів.

«Рада з людьми ніколи не шкодить», – говорить народна мудрість. Поцікавтесь у друзів, за що вони вас люблять і чим ви їм не подобаєтесь. При цьому вам потрібно враховувати, хто поряд, за що та як він вас хвалить і критикує.

Знайте, якщо одна людина зробила вам зауваження, слід задуматись, дві –проаналізувати свою поведінку, розібратись у своїх недоліках. Якщо вас критикують три-чотири достойних людини, визнайте, що ви не маєте рації та усувайте свої недоліки.

Помилки, невдачі, поразки пов'язані переважно з вашими недоліками. Тому в усьому, що вас спіткало, звинувачуйте насамперед себе, не шукайте виправдання в чужих неправильних учинках.

Життя не буває без невдач, похибок і помилок. Ретельно аналізуйте їх та здобувайте з них уроки.

Розв'язуючи в позитивному плані життєві проблеми, не бійтесь припускатися помилки, бо цей страх сприяє розвитку пристосовництва, пасивності, песимізму, прагнення відійти від боротьби під час досягнення мети.

Ретельний самоаналіз дозволить вам передбачати ваші помилки, не повторювати їх і обов'язково розібратись у причинах, які призвели до них.

Найдорогоціннішої та найрідкіснішої властивості людини – мудрості – ви зможете швидше набути з допомогою самоаналізу.

Самоаналіз і самокритика особистості – основа її самооцінки.

2.4.САМООЦІНКА

Самооцінка – це важливий елемент самопізнання, вміння оцінити самого себе, своє місце в житті та серед інших людей, свої здібності, можливості, нахили, поведінку.

Від самооцінки залежить розвиток тих чи інших рис особистості (критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач, оцінка своїх реальних можливостей та ін.).

Якщо рівень життєвих домагань людини відповідає її реальним можливостям, то особистість здатна до адекватної самооцінки. І навпаки, розбіжність між домаганнями людини та її реальними можливостями свідчить про неадекватну самооцінку особистості. У цьому разі людину переслідують невдачі, виникають емоційні зриви і т. ін.

Самооцінку можна проводити, постійно аналізуючи насліди своєї діяльності (наприклад, добре впорався з роллю організатора дорученої справи, успішно зіграв роль на сцені і т. ін., у вас є підстави для високої самооцінки тих чи інших можливостей), критично проектуючи на себе ситуації та якості, що в них виявляються, вчинки шанованих вами людей, героїв фільмів, книжок тощо. При цьому потрібно враховувати свій вік, життєвий досвід, тобто об'єктивні обставини.

Ви повинні усвідомлювати, що об'єктивно оцінити себе дуже