До сил і засобів цивільної оборони відносять:

- війська ЦО (трансформуються в професійні аварійно-рятувальні загони);

- регіональні пожежно-рятувальні служби ( тел. 01);

- спеціалізовані рятувальні формування ( гірничо-рятувальні, пошуку і рятування туристів, спеліологів, водолазно-рятувальні та ін.);

- невоєнизовані формування на обєктах господарювання ( обєктові та територіальні).

До об’єктових належать формування, які утворюються наказом керівника об’єкту взалежності ( від небезпечності) та певної категорії по цивільній обороні.

До територіальних невоєнізованих формувань ЦО відносяться формування загального призначення (зведені загони, команди та групи), а також формування забезпечення :

Ш розвідувальні групи, ланки річкової (морської) розвідки та на засобах залізничного транспорту, а також літаки (вертольоти) повітряної розвідку;

Ш зв’язку (команди, групи);

Ш медичні (групи епідеміологічної розвідки, загони першої медичної допомоги, загони або бригади спеціалізованої медичної допомоги, спеціалізовані протиепідемічні бригади, рухомі протиепідемічні загони, інфекційні рухомі госпіталі);

Ш інженерні (групи інженерної розвідки, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди підривних робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів);

Ш аварійно-технічні (аварійно-технічні команди по електро- мережам, аварійно-газотехнічні команди, команди водопровідно-каналізаційних або теплових мереж);

Ш протирадіаційного і протихімічного захисту (групи, ланки, зведені загони, команди, СОП, СОО, СОТ);

Ш автомобільні (загони, колони);

Ш охорони громадського порядку (команди, групи);

Ш технічного забезпечення (рухомі групи);

Ш захисту сільськогосподарських рослин і тварин (ланки, бригади, групи);

Та інші формування забезпечення створюються в залежності від місцевих умов.

3. Цивільна оборона у зарубіжних країнах.

Цивільна оборона як система виникла в часи першої світової війни 1914-1920роки з появою авіації. З розвитком озброєння, появою зброї масового знищення, створення можливостей швидкого досягнення до будь-яких куточків світу, утворило загрозу нанесення масових ударів та завдавати великих жертв і збитків. В останні роки небезпечними є дії терористичних організацій , які оснащені сучасними засобами озброєння.

В багатьох країнах світу цивільна оборона, як система стратегічного забезпечення життєдіяльності держав, призначена для виконання завдань спрямованих на захист населення і економіки , а також організацію проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та районах стихійних лих .

Найбільшого розвитку та вдосконалення цивільна оборона, як система, отримала в країнах в яких постійно ведуться бойові дії. Це США, Росія, Ізраїль, Ірак, Куба ( часів холодної війни 1961-1980рр.), Японія .

РОСІЯ

В Росії історія цивільної оборони бере початок від утворення МПВО – місцевої протиповітряної оборони ( завданням якої було спостереження та завчасне попередження населення про наближення літаків - бомбардувальників ворога). В подальшому вона була реорганізована в цивільну оборону і як система, бере своє начало з 1961 року, коли була затверджене положення про цивільну оборону де було визначені принципи та основні її завдання.

Бурхливого розвитку та вдосконалення цивільна оборона України, Росії, Білорусі отримала після катастрофи на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986 року . Коли в результаті недбалості персоналу та недосконалостей в технологічному процесі виникла найбільша за часів людства катастрофа, наслідки якої виявляються до сьогодення.

В Росії до складу сил і засобів цивільної оборони відносять: міністерство з питань надзвичайних ситуацій та цивільної оборони ( далі МНС та ЦО), пожежна служба міністерства внутрішніх справ, війська цивільної оборони. Міністерство має безпосередньо підпорядковані спеціальні військові формування з автомобільними, авіаційними, інженерними, протихімічними підрозділами.

Підготовка кадрів проводиться в спеціалізованих навчальних закладах. Наукові та конструкторські розробки в галузі техніки і технологій рятування здійснюються науково-дослідним інститутом ЦО НС.

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

В США створена ФЕМА – федеральна служба з дій у надзвичайних умовах, яка підкорена президентові та на неї покладені наступні завдання:

- забезпечення виживання країни в ядерній війні;

- розробка планів евакуації населення з небезпечних районів;

- здійснення заходів у відповідності з програмою будівництва захисних споруд;

- удосконалення і підвищення стійкості системи зв’язку і оповіщення;

- забезпечення захисту і нормального функціонування федеральних, місцевих органів влади та цивільної оборони;

- створення і розосередження стратегічних запасів на випадок НС;

В кожному штаті створена консультативна рада з питань ЦО. Безпосереднім керівником ЦО штату є начальник ЦО штату зі своїм штабом. Створені місцеві штаби в графств (3200), в районах (17), в незалежних штатах ( 37). Всього створено 3615 місцевих штабів ЦО. На підприємствах, де працює більш ніж 50 чоловік утворюють комітети цивільної оборони, які очолюють керівники цих підприємств.

Література:

1. Адабашев И. И. Трагедия или гармония? Природа — машина — человек. —М.: Мысль, 1973. —365 с.

2. Алтунін А. Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. –М., 1978.

3. Гражданская оборона: Учебник для вузов / Под ред. Д. И. Михайлика. — М.: Высш. шк., 1986. — 207 с.

4. Губський А.І. Цивільна оборона. Для пед. Ін-тів. – Львів., „Ластівка”, 1995. – 216 с

5. Демиденко Г. П. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения. – К., 1987.

6. Державний класифікатор НС / УДК НС – 019-2001.

7. Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона. Підручник /За ред. полковника В. С. Франчука. – Львів, Афіша, 2001. – 336 с.

8. Закон України „ Про цивільну оборону” – 1993 р.

9. Закон України від 14 січня 1998 р Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань:.–К.,1998

10. Закон України „ Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” 2000 рік.

11. Егоров П. Т.