рух очей (предмети починають двоїтися), з'являється незграбна хитка хода.
Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вжитку алкоголю: одноразовому, епізодичному і систематичному.
Відомо, що порушення роботи нервової системи напряму пов'язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю складає 0,04-0,05 процента, виключається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, утрачає спроможність розумно міркувати. При концентрації алкоголю в крові 0,1 процента гнітяться більш глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи. Рухи людини стають невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Проте в 15 процентів людей алкоголь може викликати зневіру, бажання заснути. В міру збільшення утримання алкоголю в крові послабляється спроможність людини до слухових і зорових сприйняттів, притупляється швидкість рухових реакцій.
Концентрація алкоголю, що складає 0,2 проценти, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з'являється раптова агресивність.
При концентрації алкоголю в крові 0,3 проценти людина хоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням.
Концентрація алкоголю в крові 0,4 проценти веде до утрати свідомості. Людина засипає, подих її стає нерівним, відбувається мимовільне звільнення сечового міхура. Чутливість відсутня.
При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 процента може наступити смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю - алкоголізм.
Алкоголізм не звичка, а хвороба.
Алкоголізм - важка хронічна хвороба, у більшості випадків важко виліковується. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого вжитку алкоголю і характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його перенесення і деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння є найкращим психічним станом. Цей потяг не піддається розумним доказам припинити пити. Алкоголік спрямовує всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку(наявністю грошей у сім'ї, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він рветься напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, в них втрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв'язку з цим говорять про підвищену перенесеність алкоголю. Але насправді це патологічний стан, коли організм утратив спроможність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.
На пізніх етапах алкоголізму перенесеність спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так званого запою, коли людина п'є щодня, протягом кількох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.
Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Біля 10 процентів людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається по такій схемі:
Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, «затміння».
Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила
недостатньо, вона п'є, у неї розвивається жадібність до алкоголю.
Проте вона зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою
тягу до спиртного.
Критична фаза: утрата контролю над собою після першого ж
ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір
усім спробам запобігти бажанню випити. В людини розвивається
зарозумілість, агресивність. Вона обвинувачує навколишніх у своїх бідах.
В неї починається запой, його друзями стають випадкові
"собутильники". Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес
до всього, що не має відношення до спиртного.
Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння
пам'яті, суперечливість думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні
рідини, одеколон. В неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка,
інші алкогольні психози.
Одним із характерних ускладнень під час запою є біла гарячка.