РЕФЕРАТ

з дисципліни „Вступ до фаху”

на тему:

„Безпека життєдіяльності в нафтовій промисловості”

Зміст

Вступ.

1. Економічні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці.

2. Інженерно-технічні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці.

3. Організаційні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці.

4. Нафтогазовий комплекс України.

Висновок.

Перелік послань.

Вступ

Конституційні норми конкретизуються у законодавчих та інших нормативно-правових актах з охорони праці.

Основну роль у правовому забезпеченні управління охороною праці на корпоративному рівні відіграють Закони України «Про охорону праці», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про загальнообов'язкове державне со-ціальне страхування від нещасного випадку на виробниц-тві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ін.

Перелік видів нормативно-правових актів, які містять державні нормативні вимоги охорони праці, включений до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

Локальні нормативні акти роботодавця, тобто ті, що діють у рамках підприємства, не повинні суперечити законам та іншим нормативно-правовим актам.

Хочу підкреслити, що локальні нормативні акти роботодавця у сфері охорони праці є безпосередньою правовою базою управління охороною праці на корпоративному рівні і тим самим — СУОП.

Усі вищеперелічені документи є нормативною (правовою та технічною) базою для розробки безпосередньо діючих корпоративних документів: наказів, положень, інструкцій тощо.

Твердження, що в ринковій економіці пріоритет в управлінні повинен бути наданий економічним методам, виглядає тривіальним. Але багато років існування в нашій кра-їні адміністративно-командної системи управління охороною праці, а також планової економіки та централізованого виділення коштів на охорону праці породили у деяких управлінців старої школи стійку ілюзію про позаекономічний характер заходів з охорони праці. Крім того, ринкові відносини, що торкнулися багатьох сторін життя тільки-но стали проникати в управління охороною праці, а тому удавана «позаекономічність» начебто «нав'язуваної» державою охорони праці ще більше закріпилася у свідомості величезної кількості керівників і спеціа-лістів, не кажучи про власників.

Разом з тим без економічних методів управління в реальних ринкових умовах ніякого серйозного управління охороною праці бути не може, а тому економічні методи управління охороною праці ще тільки мають зайняти своє гідне місце.

Згідно із законодавством фінансування заходів щодо поліпшення умов та охорони праці здійснюється виключно роботодавцем, а працівник не несе таких витрат. Зауважимо, що включення вищезазначених витрат до собівартості продукції фактично означає оплату цих витрат споживачем продукції, а не роботодавцем. Тому «стони» роботодавця з приводу непосильного тягаря витрат на охорону праці — не більше, ніж ілюзія. Насправді витрати на охорону праці несе суспільство.

Розглядаючи економічну ефективність будь-яких управлінських рішень у сфері охорони праці, ми повинні пам'ятати, що витрати (затрати) на охорону праці в принципі не можуть безпосередньо давати дохід (прибуток), оскільки є допоміжними в процесі виробництва і не пов'язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією якого завгодно товару.

На практиці будь-який підприємець може бачити конкретні витрати на охорону праці, але не бачить (а за такої постановки і не може бачити) «доходів» від охорони праці.

Проте заходи з охорони праці не є суто витратними. Справа в тому, що якщо при виробництві товару (послуг) йдеться про збільшення (максимізацію) доходів, то при здійсненні заходів з охорони праці або безпеки виробництва йдеться про зниження (мінімізацію) збитків (втрат).

Варто звернути увагу на те, що шкода, якій незалежно від того, розрахована вона чи ні, зафіксована чи ні, її явно можна побачити «неозброєним оком» або вона прихована від очей керівника, становитиме фактичні втрати (збитки) підприємства.

1. Економічні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці

Якщо керівник має намір контролювати виробництво на рівні кращих зразків світової практики, щоб зробити його максимально ефективним, то одержання інформації про можливу шкоду стає дуже важливим, Реальна практика свідчить, що прямі втрати підрахувати нескладно, непрямі — складніше, а шкоду, якій запобігли,— ще складніше. Якщо прямі втрати підрахує бухгалтерія, то шкоду можна тільки оцінити.

А оцінки завжди є приблизними. Але найчастіше саме вони дають орієнтири для прийняття правильних рішень. Практика свідчить, що оцінка шкоди завжди повинна враховувати наслідки потенційної аварії чи групового не-щасного випадку.

Знаючи про ймовірність події та вартість втрат, можна визначити нову величину (множення), яка часто називається ризиком, іноді її називають прийнятним ризиком.

Треба думати, що всі розуміють однозначно: ефективне управління охороною праці можливе тільки на основі концепції прийнятного ризику.

2. Інженерно-технічні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці

Загальні принципи технічного забезпечення безпеки засновані на тому безперечному факті, що незважаючи на величезну кількість небезпек, їх можна передбачити та запобігти їм.

Впродовж століть безпека людини на рівні організму забезпечувалася інстинктом самозбереження. Проте для сучасного виробництва та сучасного життя одного інстинкту самозбереження явно недостатньо. Необхідно захищатися від небезпек технічних плодів людського розуму всією силою цього самого розуму.

Забезпечення безпеки людини в процесі праці — складне інженерне завдання, що безперечно залежить від конкретних обставин і умов того чи іншого виробництва. Разом з тим технічні основи управління охороною праці досить типові і полягають в ідентифікації (розпізнаванні) небезпек, аналізі ризиків, запобіганні «контакту» працівника з небезпеками.

Несприятливими подіями технічних пристроїв є відмови, поломки, позаштатні ситуації, аварії.

Закон «Про об'єкти підвищеної небезпеки» пов'язує небезпеку виробничого об'єкта з наявністю речовин, здатних вибухати, загорятися, бути отрутами для людини та навколишнього середовища.

З позиції охорони праці небезпеки кваліфікуються як небезпечні та шкідливі виробничі фактори.

Зауважимо, що один і той самий реальний небезпеч-ний та шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати водночас до різних типів.

Основним і найбільш загальним принципом