технічного забезпечення безпеки праці є приведення характеру діяльності у відповідність до природи людини та її природного середовища проживання. Реалізація цього принципу полягає або у створенні нових безпечних та безвідходних технологій, або (для принципово незмінних чи незмінюваних технологій) — у виведенні людини з процесу виробниц-тва {повна автоматизація).
3. Організаційні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці
Сучасне виробництво характеризується все більш зростаючим масштабом зосередження енергії, токсичних, вибухонебезпечних, горючих та інших небезпечних для Життя та діяльності людини речовин і процесів. Усе це потребує зростаючих зусиль щодо підтримання стану захищеності життєво важливих, у тому числі корпоративних, інтересів особистості та суспільства від аварій та нещасних випадків на виробництві (промислова безпека).
Оскільки небезпечні явища мають деяку (з практичної точки зору) постійну (відмінну від нуля) ймовірність виникнення, то ефективність забезпечення безпеки виробництва потребує й адекватної системи управління в рамках корпоративного управління виробничою діяльністю в цілому. Під час реалізації такого управління треба враховувати, що наявні виробничі технології, техніку і технологічну культуру виробництва «доповнити» безпекою та охороною праці працівників практично неможливо. А тому управління безпекою та охороною праці повинно стати невід'ємною складовою загального управління виробництвом: технологіями, персоналом, якістю продукції, фінансовими потоками тощо.
Зауважу, що це справедливо як для масштабного виробництва, так і для відносно невеликих за чисельністю персоналу підприємств.
Розглядаючи управління безпекою виробництва та охо-роною праці як елемент загального управління, підкреслю, що загальновизнаною метою виробничої діяльності в умо-вах ринкової економіки є максимальна економічна ефективність, забезпечення якої мовою понять «небезпечно» — «безпечно» починає звучати як забезпечення економічної безпеки виробничої діяльності.
Таким чином, технічне та організаційне забезпечення безпеки виробництва та охорони праці повинно бути елементом забезпечення економічної безпеки.
З усіх можливих аспектів забезпечення економічної безпеки виділимо кілька основних, найближчих до процесу виробництва.
По-перше, це забезпечення безаварійності технологічного процесу, надійне функціонування техніки, обладнання, будівель та споруд, без яких виробничий процес неможливий.
Значну частину цих проблем, з позиції виконання плану виробництва, у тому числі номенклатуру виробів, традиційно відслідковували технологи, проектувальники, експлуатаційники. Сьогодні про ці самі проблеми все частіше говорять з позиції якості вироблюваної продукції.
Ряд цих проблем, безпосередньо пов'язаних із запобіганням аваріям та нещасним випадкам, належить до «про-мислової безпеки небезпечних виробничих об'єктів».
Реально всі ці проблеми переплетені так тісно, що з упевненістю сказати, які належать до безпечної технології, а які — до якості продукції (що реалізується тільки за постійного додержання суворої та сталої технології), практично неможливо.
По-друге, це забезпечення умов і охорони праці пра-цівників (ергономічної безпеки персоналу), без яких не реалізується жодна діяльність, і від кваліфікації та відповідальності яких істотно залежать і ефективність, і безпека виробництва.
По-третє, це забезпечення екологічної безпеки виробництва. Таке забезпечення потребує в ідеалі так званих «екологічно чистих технологій».
Звичайно, економічна безпека підприємства істотно залежить і від цілої низки зовнішніх умов: від стану ринку продукції, від тарифів монополістів на енергію, транспорт, зв'язок, від вимог законодавства {наприклад, тарифів на соціальне страхування). Але в одних і тих самих зовнішніх умовах можна працювати з різною ефективністю. Всі вищеперелічені аспекти забезпечення безпеки можна вирішити тільки у рамках загального управління виробництвом.
Іншими словами, це повинна бути єдина скоординована суперсистема управління, яка узгоджено об'єднує спе-ціалізовані системи — систему управління якістю, систему управління охороною навколишнього середовища, систе-му управління промисловою безпекою та охороною праці. При цьому остаточне реальне «інтегрування» всіх цих си-стем відбувається під керівництвом однієї і тієї самої особи, яка називається роботодавцем.
3. Організаційні основи управління безпекою життєдіяльності та охорона праці
Державний нагляд у нафтогазовому комплексі здійснюють 150 інспекторів 6 спеціалізованих інспекцій (у тому числі 4 міжрегіональних) та 23 регіональних міжгалузевих інспекцій. Про ефективність державного нагляду на виробництвах галузі можна судити з то-го, що в 2003 р. рівень смертельного травматизму знизився на 47% (14 нещасних випадків проти 26 у 2002 p.). При цьому рівень смертельного травматизму у нафтога-зовидобуванні знижено в 3 рази, у газовій промисловості — на 25%.
У галузі домінує травматизм зі смертельними наслідками, який безпосередньо пов'язаний з виробничою діяльність потерпілих і спричинений переважно незадовільною організацією робіт підвищеної небезпеки, порушенням потерпілими вимог безпеки та зниженням рівня трудової і технологічної дисципліни. Так, під час виконання ремонтних і монтажних робіт на свердловинах та установці стабілізації газового конденсату загинуло 3 працівники, внаслідок вибухів газоповітряної суміші — 2. Ще по одному загинуло під час аварії на буровій установці, внаслідок отруєння чадним газом у котельні та ураження електричним струмом. Відносно високі показники смертельного травматизму внаслідок дорожньо-транспортних пригод — 4 випадки, які спричинені порушеннями правил дорожнього руху.
Під час використання газу в побуті сталося 34 нещасні випадки, в яких травмовано 81 особу, з них 41 — смертельно (проти 51 в 2002p.). Причини таких нещасних випадків, на жаль, традиційні: отруєння чадним га-зом під час користування побутовими газовими приладами — 60%, самовільне втручання абонентів у системи газопостачання — 27%, вибухи під час самовільної заміни газових балонів — 7% тощо.
Протягом 2003 р. на магістральних трубопровідних системах України та системах газопостачання населе-них пунктів було допущено 11 аварійних ситуацій, що в 7 випадках призвели до розгерметизації лінійної части-ни магістральних трубопроводів, а в 3 — до розгерме-тизації систем газопостачання населених пунктів. Най більш резонансними з них є аварії на експортному магістральному газопроводі «Уренгой — Помари — Ужгород» та на магістральному нафтопро-воді «Дружба». Аварійні ситуації спричинені переважно незадовільним технічним станом окремих дільниць лінійної частини магістральних трубопроводів