Для забезпечення безпеки робіт обладнання і техніка повинні бути розміщені на відстані не менше 10 м від гирла свердловини з таким розрахунком, щоб кабіни установок не були повернуті до гирла свердловини. Відстань між установками має бути не менше 1 м.

По закінченні робіт по ГКО перед від’єднанням трубопроводів від головки необхідно, закривши крани на головці, знизити тиск в трубопроводах до атмосферного. Все обладнання має бути очищене від залишків розчину, які застосовувалися при ГКО. Злив залишків розчинів допускається тільки в промислову каналізацію, нафтопастку або ємність.

При перервах в роботі, зупинках в зимовий час, для того, щоб упевнитися у відсутності льодяних пробок в трубопроводах, пускати насос потрібно тільки після пробного прокачування рідини по трубах.

Для запобігання вибухів і пожеж підігрівати напірні лінії і пристрої потрібно паром або гарячою водою.

При виконанні робіт, що супроводжуються шкідливою дією на організм людини, та проявами підвищеної небезпеки передбачається застосування засобів індивідуального захисту які наведені у табл. 9.4.

Таблиця 9.4 – Індивідуальні засоби захисту працівників.

Назва виробництва, обладнання, шкідливий виробничий фактор | Вид та призначення засобу захисту | Назва засобу захисту | Професія працівника

1. Падіння предметів | Захист голови | Каска захисна

ТУ 605–16660–76 | Всі члени бригади

2. Механічні пошкодження | Захист рук | Рукавиці

ТУ–38–106–341–85 | Всі члени бригади

3. Компресорна станція, компресор, вібрація | Колективний метод захисту | Віброізоляція, державний стандарт ГОСТ 12.4.011–87 | Оператор по діагностиці газопроводів

4. Компресорна станція, шум з перевищенням гранично допустимого рівня на 10 дБ | Індивідуальний метод захисту, зниження рівня шуму | Протишумові вкладки “Беруши” ТУ 6–16–2402–80 | Оператор, дефектоскопіст

5. Укуси кліщів | Захист тіла | Костюм для захисту ОСТ 17–446–74 | Оператор, машиніст

6. Механічне пошкодження | Захист тіла | Костюм для захисту тіла | Всі члени бригади

Для забезпечення безпеки технологічних процесів на гирлах всіх працюючих фонтанних свердловин повинні бути встановлені працюючі технічні манометри, за допомогою яких в подальшому здійснюють контроль за режимом експлуатації свердловин.

Результати манометричних показів тисків здійснюють щоденно і заносять в спеціальний журнал. Про зміни манометричного тиску робляться особливі відмітки в реєструючому журналі, ставиться у відомість керівництво газового промислу, яке повинно зразу визначити зменшення тисків і прийняти необхідні рішення. Експлуатація дефектних фонтанних свердловин з порушенням, негерметичністю експлуатаційних колон, фланцевих з’єднань, тощо не дозволяється.

До наземного обладнання фонтанної свердловини входить фонтанна арматура, яку встановлюють на колонну головку та маніфольд. Найбільш відповідальна частина арматури — трубна головка, яка сприймає тиск, близький до вибійного. Фонтанна арматура підбирається так, щоб її робочий тиск відповідав тиску, очікуваному при експлуатації свердловини. Перед установкою на гирлі свердловини, арматура опресовується в зібраному вигляді на пробний тиск, передбачений паспортом. Після установки, верхня частина її випробовуєте на тиск, допустимий для опресовування експлуатаційної колони. Арматура повинна вмонтовуватися з повним комплектом шпильок і ущільненнями, передбаченими технічними умовами на постачання арматури. Слід зазначити, що зручність і безпека обслуговування фонтанної свердловини до певної міри залежать від висоти гирлової арматури. Трійникова арматура має велику висоту, що створює певні труднощі при виконанні робіт по монтажу і демонтажу арматури, а також при заміні окремих її частин. Хрестова арматура значно нижче трійникової, тому вважається зручнішою в обслуговуванні.

Часто свердловини виходять з ладу і їх приходиться ремонтувати при любій погоді. Для покращення умов праці робочих в непогоду рекомендують застосовувати укриття, які захищають робочих від вітру і частково від дощу. Повністю укрити від дощу робочих неможливо, так як при ремонті проводяться спуско-підіймальні операції.

Існують наступні укриття від непогоди:

для капітального ремонту свердловин, які мають стандартний дерев’яний приустьовий майданчик;

для капітального ремонту свердловин, які не мають дерев’яних майданчиків;

для поточного ремонту свердловин;

Укриття від непогоди по першому варіанту ( рис. 9.1 ) складається із металічного каркасу і брезентового щита. Каркас в свою чергу складається із трьох опор ( двох крайніх з роликами на кінцях, і одною середньою ), стержнів для обв’язування опор і підкосів під козирьок.

Каркас укриття встановлюється в металічних стаканах, які прибиваються до настилу приустьового майданчика гвіздками. Опори виготовляються із сталевих труб діаметром 25 мм.

Брезентовий щит для міцності обшитий по периметру і по діагоналях мотузкою. До верхньої сторони щита пришитий козирьок, який складається із двох трикутних полотнищ, а до бокових сторін прикріплені стальні кільця. Зовнішні сторони полотнищ козирька обшиті мотузкою, вільні кінці якої служать для натягу і кріплення козирька. До верхніх кутів бокових сторін щита прикріплені по два мотузка ( відтяжки ), а в середині верхньої сторони – один.

Як показали дослідження, на повне встановлення укриття цього варіанту, яке виконується трьома робочими, витрачається 12 – 15 хвилин. На розбирання його після ремонту свердловини затрачається близько 8 хвилин.

Укриття другого і третього варіантів аналогічні по конструкції і відрізняються в основному тільки розмірами. Ці укриття також складаються і брезентового щита і опор.

1 – козирьок; 2 – опора середня; 3 – стержень опор; 4 – укіс; 5 – ролик; 6 – відтяжки; 7 – мотузка; 8 – щит брезентовий; 9 – кільце стальне; 10 – опора крайня; 11- бурова установка; 12 – устя свердловини.

Рисунок 9.1 – Укриття приустьового майданчика