I. Ознаки впливу шуму на орган слуху | До 10 | 50±20 | 5±1

II. Кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху | 11-12 | 60±20 | 4±1

III. Кохлеарний неврит з помірним ступенем зниження слуху | 21±30 | 65±20 | 2±1

IV. Кохлеарний неврит зі значним ступенем зниження слуху | 31±45 | 70±20 | 1±0,5

Особливе місце в патології органа слуху займають поразки, обумовлені впливом дуже інтенсивних шумів і звуків. Їхня короткочасна дія може викликати повну загибель спірального органа і розривши барабанної перетинки, що супроводжуються почуттям заложності і різанням болем у вухах. Результатом баротравми нерідко буває повна втрата слуху. У виробничих умовах такі випадки зустрічаються надзвичайно рідко, в основному при аварійних чи ситуаціях вибухах.

Функціональні порушення діяльності нервової і сердечно - судинної системи розвиваються при систематичному впливі інтенсивного шуму, розвиваються переважно по типі астенічних реакцій і астеновегетативного синдрому з явищами судинної гіпертензії. Зазначені зміни нерідко виникають при відсутності виражених ознак поразки слуху. Характер і ступінь змін нервової і серцево-судинної системи значною мірою залежать від інтенсивності шуму. При впливі інтенсивного шуму частіше відзначається інертність вегетативних і судинних реакцій, а при менш інтенсивному шумі переважає підвищена реактивність нервової системи.

У неврологічній картині впливу шуму основними скаргами є головний біль тупого характеру, почуття ваги і шуму в голові, що виникають до кінця робочої чи зміни після роботи, запаморочення при зміні положення тіла, підвищена дратівливість, швидка стомлюваність, зниження працездатності, уваги, підвищена пітливість, особливо при хвилюваннях, порушення ритму сну (сонливість удень, тривожний сон у нічний час). При обстеженні таких хворих нерідко виявляють зниження збудливості вестибулярного апарата, м'язову слабість, тремор вік, дрібний тремор пальців витягнутих рук, зниження сухожильних рефлексів, гноблення глоткового, піднебінного і черевного рефлексів. Відзначається легке порушення болючої чутливості. Виявляються деякі функціональні вегетативно-судинні й ендокринні розлади: гипергідроз, стійкий червоний дермографізм, похолодання кистей і стіп, гноблення і перекручення глазосердечного рефлексу, чи підвищення гноблення ортокліностатичного рефлексу, посилення функціональної активності щитовидної залози. В облич, що працюють в умовах більш інтенсивного шуму, спостерігається зниження шкірно-судинної реактивності: гнітяться реакція дермографізму, пиломоторний рефлекс, шкірна реакція на гистамін.

Зміни серцево-судинної системи в початкових стадіях впливу шуму носять функціональний характер. Хворі скаржаться на неприємні відчуття в області серця у виді поколювань, серцебиття, що виникають при нервово-емоційній напрузі. Відзначається виражена нестійкість пульсу й артеріального тиску, особливо в період перебування в умовах шуму. До кінця робочої зміни звичайно сповільнюється пульс, підвищується систолічний і знижується діастолічний тиск, з'являються функціональні шуми в серце. На електрокардіограмі виявляються зміни, що свідчать про екстракардиальних порушення: синусова брадикардія, брадиаритмія, тенденція до уповільнення внутрижелудочкової чи предсердно-желудочкової провідності. Іноді спостерігається похилість до спазму капілярів кінцівок і судин очного дна, а також до підвищення периферичного опору. Функціональні зрушення, що виникають у системі кровообігу під впливом інтенсивного шуму, згодом можуть привести до стійких змін судинного тонусу, що сприяє розвитку гіпертонічної хвороби.

Зміни нервової і серцево-судинної систем в облич, що працюють в умовах шуму, є неспецифічною реакцією організму на вплив багатьох подразників, у тому числі шуму. Частота і виразність їх значною мірою залежать від наявності інших супутніх факторів виробничого середовища. Наприклад, при сполученні інтенсивного шуму з нервово-емоційною напругою часто відзначається тенденція до судинної гіпертензії. При сполученні шуму з вібрацією порушення периферичного кровообігу більш виражені, чим при впливі тільки шуму.

Доведено, що шум і напруженість праці біологічно еквівалентні по своєму впливі на нервову систему. На прикладі вивчення різних професій установлена величина фізіолого-гігієнічного еквівалента шуму і напруженості нервово-емоційної праці, що знаходиться в межах 7— 13 дБ (шкала А) на одну категорію напруженості.

Захист.

Ефективний захист працюючих від несприятливого впливу шуму вимагає здійснення комплексу організаційних, технічних і медичних мір на етапах проектування, будівництва й експлуатації виробничих підприємств, машин і устаткування. З метою підвищення ефективності боротьби із шумом введений обов'язковий гігієнічний контроль об'єктів, що генерують шум, реєстрація фізичних факторів, що роблять шкідливий вплив на навколишнє середовище і негативно впливають на здоров'я людей. Ефективним шляхом рішення проблеми боротьби із шумом є зниження його рівня в самім джерелі за рахунок зміни технології і конструкції машин. До мір цього типу відносяться заміна гучних процесів безшумними, ударних — ненаголошеними, наприклад заміна клепки — пайкою, кування і штампування обробкою тиском; заміна металу в деяких деталях незвучними матеріалами, застосування віброізоляції, глушителів, демпфірування, звукоізолюючих кожухів і ін. При неможливості зниження шуму устаткування, що є джерелом підвищеного шуму, встановлюють у спеціальні приміщення, а пульт дистанційного керування розміщають у мало шумовому приміщенні. У деяких випадках зниження рівня шуму досягається застосуванням звуковбирних пористих матеріалів, покритих перфорованими аркушами алюмінію, пластмас. При необхідності підвищення коефіцієнта звукопоглинання в області високих частот звукоізолюючі шари покривають захисною оболонкою з дрібною і частою перфорацією, застосовують також штучні звукові поглиначі у виді конусів, кубів, закріплених над устаткуванням, що є джерелом підвищеного шуму. Велике значення в боротьбі із шумом мають архітектурно-планувальні і будівельні заходи. У тих випадках, коли технічні способи не забезпечують досягнення вимог діючих нормативів, необхідне обмеження тривалості впливу шуму і застосування протишумів.

Противошуми – засоби індивідуального захисту органа слуху і попередження різних розладів організму, викликуваних надмірним шумом. Їх використовують в основному тоді, коли технічні засоби боротьби із шумом не забезпечують зниження його до безпечних меж. Протишуми підрозділяють на три