Алкоголізм захворювання, викликуване систематичним уживанням спиртних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, розвитком психічної (нездоланний потяг) і фізичної залежності (появою абстинентного синдрому при припиненні вживання). У випадках тривалого плину хвороба супроводжується стійкими психічними і соматическими розладами.

Дана проблема стала особливо актуальна для нашої країни в останні 5 - 6 років, коли в зв'язку з політичними й економічними реформами кількість хворих цією недугою різко зросло. По соціальним даним щорічно на кожного росіянина, включаючи жінок і дітей, приходиться по 180 літрів випитої горілки.

Механізми розвитку алкогольної залежності:

Механізми розвитку алкогольної залежності дотепер цілком не розшифровані. Раніше передбачалося, що формування залежності зв'язане зі зміною співвідношень хімічних речовин у мозку. У зниженні рівня серотонина і морфиноподобных речовин бачилася основна причина виникнення абстинентного синдрому, що є пусковим стимулом для "самостимуляції" спиртним.

Однак, у зіставленні з клінічним досвідом дана теорія не цілком підтвердилася: Здавалося б із впровадженням у практику фармакологічних препаратів, що нормалізують зміст у тканинах мозку серотонина, дофамина, эндорфинов, энкефалинов і рецепторів до них проблема лікування алкоголізму повинна була б бути вирішена, але як і колись частота рецидивів захворювання залишається високої. Як з'ясувалося недавно, крім зміни хімізму мозку, відбуваються перебудови його електричної активності і морфології в утвореннях, що відносяться до лимбической системи. І саме сукупність хімічних, морфологічних і электрофизических перебудов приводить до встановлення стійкої алкогольної залежності.

Ефекти впливу на репродуктивну систему:

Алкоголь робить, безсумнівно, шкідливий вплив на яєчка і яєчники. При цьому однаково шкідливо як часте сп'яніння, так і систематичний прийом значних кількостей алкоголю. Під впливом зловживання алкоголем спостерігається жирове переродження насінних канальцев і розростання сполучної тканини в паренхімі яєчок в облич, що страждають алкоголізмом. Особливою виразністю токсического дії на залозисту ткань яїка володіє пиво, що набагато легше інших алкогольних напоїв проникає через гематотестикулярный бар'єр, викликаючи жирове переродження залозистого епітелію насінних канальцев.

Поряд з безпосереднім токсическим дією алкоголю на яєчка, відоме значення має порушення функції, що розвивається в страждаючих алкогольною залежністю, печінки і здібності її руйнувати эстроген. Відомо, що при цирозі печінки значно підвищується кількість эстрогена як у чоловіків, так і в жінок, що приводить до гальмування гонадотропной функції гіпофіза і наступною атрофією полових залоз.

Варто вказати, що при зловживанні алкоголем чи раніш пізніше, у залежності від індивідуальних особливостей і витривалості організму, порушується також і полова потенція, що зв'язано зі зниженням умовних і безумовних рефлексів, вследствии гальмової дії на підкіркові центри.

У жінок спостерігаються розлади регулярності менструального циклу. Через токсического дію на надпочечники, алкоголь ингибирует вироблення в них андрогенів, що обумовлюють половий потяг, розплата за зловживання - зниження лібідо, а в далеко зайшли випадках можливий розвиток вторинної фригидности. При прийомі спиртних напоїв під час вагітності виявляються терратогенные властивості, можливе формування в майбутньої дитини генетично детерминированной спадкоємної схильності до алкоголізму.

Висновок: Проблема алкоголізму для нашої країни сверхактуальна. Этиология і механізми хвороби вимагають додаткового вивчення. Як відомо, хвороба легше попередити, чим лікувати, тому крім лікування хвороби, що на сьогоднішній день не ефективно /до 80% рецидивів/, потрібно викорінювати причини цієї проблеми. Відносно простим виходом з даної ситуації було б стати радикальне підвищення цін на спиртні напої, що знизило б їхню приступність. А деяким лікарям, говорячи про алкоголізм, хотілося порадити: "усі добре - якщо в міру".

Слова "наркоманія", "наркотик", "наркотичний засіб" і т.д.. У даний час широке вживаються не тільки в медичній літературі. Вони ввійшли в лексикон юристів, журналістів, соціологів, громадських діячів. Нерідко допускається дуже довільне тлумачення цих термінів, коли однакові явища позначають різними словами, і навпаки.

Наркоманія - це хворобливий потяг до наркотичних речовин, уживаним різними способами (ковтання, вдихання, внутрішньовенна ін'єкція) із метою домогтися одурманюючого стану.

Схожу дію роблять також деякі лікарські препарати, не віднесені до розряду наркотичних. Зловживання ними можна назвати ліки манією.

Усі застосовувані одурманюючі речовини (як дійсні наркотики, так і інші препарати рослинного чи походження одержувані хімічним шляхом) - сильні отрути, тобто токсини, тому прагнення до одурманюючого стану за допомогою ненаркотичних речовин варто було б назвати, як уже прийнято, токсикоманією.

Справжня наркоманія серед молоді зустрічається рідко, тому що дійсні наркотики дорогі й важкодоступні. Молоді люди, що пристрастилися до наркотичного дурману, звичайно, вживають більш доступні чи речовини ж готують кустарним способом різні наркотичні препарати з маку.

Не має значення, як називати це лихо - чи звичкою хворобливим пристрастям, хоча звичку перемогти легше.

Звичка. У цьому випадку людина, хоча і відчуває сильне бажання прийняти наркотик, але ще не випробує нездоланної фізичної потреби. Йому ще не треба збільшувати дозу прийнятої наркотичної речовини. У цьому випадку ще немає фізичної залежності.

Звичка до наркотиків через якийсь час перероджується у хворобливий потяг. Це вже що далеко зайшов стан, коли не припиняється сильна потреба в прийомі наркотиків, викликана психічною й фізичною залежністю від них, виникає необхідність постійно збільшувати дози, отруюючи організм.

Бензодиазепіни. Найбільше часто з немедичною метою приймають нитразепам, диазепам, феназепам, нозепам. Доза, необхідна для досягнення ейфорії, на початкових рівнях перевищує терапевтичну в кілька разів. Похідні бензодиазепіна добре всмоктуються в травному тракті, утворять нестійкі зв’язки. Максимальна концентрація в крові при переральном уведення препарату цієї групи спостерігається через 3 години після прийому. Період напіввиведення - близько 40 годин. Метаболичні перетворення відбуваються в