Оплата праці

Розділ 1. Теоретичні основи сутності організації оплати праці.

Сутність оплати праці.

Заробітна плата є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. Правильна організація зарплати заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи та масштаби соціально-економічного розвитку як підприємства, так і країни в цілому.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції на підприємстві.

Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатись часткою у створеній підприємством вартості. Заробітна плата є найбільш дієвим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і трудового потенціалу працівників має повністю залежати від правильної організації заробітної плати, (її обґрунтованості в залежності від умов, змісту і результатів виконуваної роботи).

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Сутність заробітної виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Найважливішими функціями заробітної плати є наступні:

Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується закон зростання потреб. Ця функція тісно пов’язана із особливостями державного регулювання заробітної плати, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.

Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості і якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати до постійного покращення результатів праці.

Регулюючо-, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає у оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури. Формування ефективно функціонуючого ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прокладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольняла зростаючі потреби. Іншими словами, в ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з неефективних робочих місць.

Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника у новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску.

Функція формування платоспроможного попиту населення. Її призначення – узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів – з іншого. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів – потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.

Проте в сьогоднішніх умовах заробітна плата на підприємствах та в Україні загалом повністю не виконує цих функцій. Вона дозволяє працівникам тільки частково задовольняти свої потреби, що звісно не сприяє їх мотивації і зацікавленості у досягненні високих кінцевих результатів праці. Тому актуальності на сьогоднішній день набуває налагодження ефективної організації зарплати, яка сприятиме створенню більш ефективного мотиваційного процесу.

Для забезпечення реалізації заробітною платою зазначених вище функцій, у повному обсязі, необхідне дотримання наступних найважливіших принципів:

Підвищення реальної заробітної плати мірою заростання ефективності виробництва та праці. Порушення цього принципу може призвести, з одного боку, до виплати незароблених грошей, а значить до інфляції, знецінення отриманої номінальної заробітної плати, що в кінцевому випадку веде до зниження реальної заробітної плати. З іншого боку, може виплачуватись занижена заробітна плата, що не відповідає ефективності трудового внеску працівника і призводить до неможливості задовольнити потреби людей, зменшує платоспроможний попит населення.

Диференціація заробітної плати в залежності від трудового внеску працівника в результаті діяльності підприємства, від змісту і умов праці, від місцезнаходження підприємства, його галузевої належності. Цей принцип заснований на необхідності посилення матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні кваліфікації, у виконанні більш складної роботи, забезпеченні високої якості продукції. При цьому необхідно враховувати різницю у кількості й вартості матеріальних благ, необхідних для відтворення робочої сили в різних у мовах праці, економічних та географічних умовах життя.

Однакова оплата за однакову працю. В умовах ринкової економіки цей принцип слід трактувати, по-перше, як недопущення дискримінації в оплаті праці за статтю, віком, національністю тощо, і по-друге, як принцип справедливості при розподілі всередині підприємства, що передбачає адекватну оцінку праці через її оплату.

Державне регулювання оплати праці. Воно полягає у втручанні держави у соціальні процеси шляхом вирівнювання ринкового регулювання заробітної плати, особливо для осіб, попит на працю яких зменшується, а також для працівників з низькою результативністю діяльності. Держава здійснює регулювання заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності і господарювання шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються