5) Акордна система оплати праці. Вона застосовується для окремих груп робітників. Її сутність полягає в тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи із діючих норм часу і розцінок. Порівняно з прямою відрядною оплатою за акордної заздалегідь визначені обсяг робіт і строк їх виконання, відома сума заробітної плати за нарядом залежно від виконання завдання.

Дана система заінтересовує робітників у скороченні строків роботи проти встановлених норм. Вона застосовується, наприклад, у галузях промисловості з тривалим виробничим циклом (суднобудування, машинобудування), а також для оплати праці робітникові у разі виконання ним робіт у стислі строки.

Заробіток за акордної системи оплати праці розраховується за формулою:

,

Sінд. – індивідуальна погодинна тарифна ставка;

tпл. – плановий час виконання робіт;

tф. – фактичний час виконання робіт;

Sпід. – підвищена тарифна ставка.

Найбільшого поширення ця система набула у будівництві у зв’язку зі специфікою будівельних робіт і найчастіше застосовується разом з преміюванням робітників за якісне виконання завдань у строк або достроково.

За акордної системи найбільше виявляється зв’язок оплати праці з кінцевими результатами.

6) Акордно-преміальна система оплати праці. Сутність її полягає в тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за акордною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних та якісних показників.

Почасова форма оплати праці.

На підприємствах, крім відрядної оплати праці, застосовується почасова оплата, тобто оплата за працю певної тривалості (годину, день, місяць). В умовах переходу до ринку на деяких підприємствах може з’явитись тенденція до зміни відрядної оплати праці на почасову. У цьому разі необхідно дотримуватися певних вимог до організації почасової оплати, з тим, щоб її застосування не спричинило зниження ефективності роботи, що не бажано в умовах конкуренції на ринку праці.

Застосування почасової оплати праці потребує:

точного обліку і контролю за фактично відпрацьований час;

правильне присвоєння робітниками тарифних розрядів відповідно до їхньої кваліфікації і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт;

розроблення й правильного застосування обґрунтованих норм виробітку, (часу) нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності.

Зауважимо, що на сучасних підприємствах праця робітників з почасовою оплатою праці має нормуватись й оцінюватися на основі показників, які враховують результати їхньої праці.

Такими показниками можуть бути:

нормовані (виробничі) завдання, які визначають кожному почасовику обсяг роботи за зміну, тиждень або місяць;

планові норми або завдання щодо випуску продукції бригадою, дільницею, цехом;

норми праці, які можуть бути встановлені як ступінь виконання технологічних параметрів, режимів, норм витрат сировини, матеріалів та інших виробничих ресурсів, строків виконання певних видів робіт тощо.

Початкова форма оплати праці застосовується:

За умови, коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції, наприклад, якщо його виробіток обумовлений режимом роботи устаткування, продуктивністю машини і агрегаті. Це характерно для автоматичних ліній, конвеєрів і потокових ліній з безперервним і точно регламентованим режимом, для робіт на високомеханізованому устаткуванні й апаратурних процесах.

Якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно вимірені й кількісно виражені (налагодження верстатів, інструктаж).

Коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбачений технологічними параметрами, а також коли перевиконання цих норм може досягатися через порушення технологічних режимів і відповідно погіршення якості продукції, остаточне доведення і здавання ВТК, термічне оброблення і металопокриття виробів. Від робітника вимагається старанне дотримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рівні за якого забезпечується відповідна якість роботи і виготовленої продукції.

За простої почасової системи оплати праці розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника і кількості відпрацьованого часу. За способом нарахування заробітної плати почасова оплата буває годинна, денна, місячна. Вона розраховується за наступною формулою:

,

де С – тарифна ставка, присвоєна працівникові;

Ч- – час відпрацьований працівником.

Недоліком цієї системи оплати праці є відсутність мотивації у робітників, щодо досягнення кількісних і якісних показників у процесі виробництва.

2) Почасово-преміальна система оплати є більш ефективною. За цією системою оплачуються як основні так і допоміжні робітники. Заробіток робітника, при цій системі оплати праці, нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормованих завдань, а якісними – здавання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо. Вона розраховується за формулою:

,

де П – премія за досягнення якісних чи кількісних показників.

3) Почасово-преміальна система з нормованим завданням. За цієї системи робітники-почасовики преміюються за виконання установлених їм нормованих завдань.

У разі застосування цієї системи до кожного робітника доводиться конкретне змінене або місячне завдання (в штуках, нормо-годинах або гривнях) і результати враховуються під час нарахування премій за даний період. Уведення цієї системи супроводжується посиленням нормування праці, впровадженням технічно-обґрунтованих норм і нормативів чисельності.

Запровадженню системи нормованих завдань має передувати підготовча робота за наступними напрямами:

проведення ретельного аналізу охоплення робітників-почасовиків нормуванням праці;

виявлення можливості й доцільності використання для нормування праці допоміжних робітників-почасовиків нормованих завдань;

установлення переліку професій робітників-почасовиків, яким доцільно установлювати нормовані завдання;

визначення наявності нормативних завдань, які необхідні для установлення нормованих завдань;

збирання та аналіз вихідних даних для визначення обсягу і повторюваності робіт, які мають випадковий характер (наприклад, частота виходу із ладу устаткування. Період зносу інструменту та ін.);

установлення виду нормованих завдань (індивідуальних чи бригадних) і періоду, на який вони розраховуються;

визначення методики установлення нормованих завдань і порядку доведення їх до дільниць, бригад та окремих робітників;

розроблення документації з обліку видачі і виконання нормованих завдань.

Окрім цього, розробляються