Небезпечні ситуації повсякденного життя та поведінки людини Правила поведінки при екстремальних ситуаціях на відпочинку

Екстремальні ситуації в лісі

Безпечна прогулянка в лісі

Що може бути кращим, ніж прогулянка в лісі разом зі своїми това-ришами або батьками!

Чисте повітря, пташки співають, під ногами тихо шелестить трава, під кущами тихенько стоять і риби і чекають - хто їх візьме. А на ку-щах рясно розсипані лісові ягоди.

Завжди треба мати на увазі, що у лісі треба поводитись досить обережно. На лісовій стежці можуть зустрітися труднощі і навіть не-безпека. Деякі з них пов'язані з реальними перепонами - проходжен-ня боліт, зарослів тощо, інші - залежать від змін погоди і носять епі-зодичний або сезонний характер.

І досить звична ситуація, коли людина, яка відправилась за місто або яка потрапила в ліс (поле), не може знайти дорогу. Як правило, така ситуація вирішується доволі швидко, але завжди є можливість її переростання в екстремальну у випадках появлення сильнодіючих факторів (холод, дощ або погіршення здоров'я), або непродуманого екіпірування чи поведінки.

Всяка вимушена автономія ставить перед людиною визначені завдання:*

збереження життя та здоров'я;*

орієнтування в просторі та часі;*

встановлення зв'язку або подачі сигналів.

Збереження життя та здоров'я

Почнемо з одягу. В лісі дуже просто обдертися об гілля та сучки, обпектися кропивою. Тому краще одягти штани (не шорти), сорочку з довгим рукавом і навіть штурмівку.

Способи подолання перепон.

Лісові зарослі, завали*

По лісовим зарослям, густому кустарнику потрібно пересуватись із інтервалом, який забезпечує безпеку. Потрібно притримувати при-ведені у рух гілляки, щоб вони не вдарили того, хто йде ззаду.* Коли ти йдеш у гурті з батьками або зі своїми товаришами, ви-тримуй відстань від того, хто йде попереду не менше 4-6 метрів. Гіл-ки, які зачепив попередній, можуть ударити тебе в обличчя і порани-ти. Відхиляти гілки потрібно вгору або вниз (а не наперед).*

Для захисту від сучків та гілок треба одягати одяг з довгим рукавом. Одну руку виставляють вперед для захисту обличчя та очей від гілок.*

При подоланні дерев, які попадали та перегородили стежку, лісових завалів, слід не перестрибувати їх, а обережно переступати, перелазити через перепону, щоб не отримати травму. Треба пам'ятати, що стовбури підгнилих дерев хиткі і часто покриті слизькою гнилою корою.

Заболочені ділянки*

Заболочені ділянки завжди долають по гатях. Якщо їх нема, то на не-безпечному болоті слід рухатись, переступаючи або переплигуючи з купи-ни на купину. У кожного має бути жердина, яка послуговує опорою, зон-дом для вимірювання глибини та засобом самострахування при падінні.*

Щоб зменшувати тиск людини на заболочений ґрунт, можна ви-користовувати ступаючи плетені «лижі», підв'язати до взуття легкі шматки, фанери, які знімаються або використовувати жердеві настили.

Орієнтування в просторі та часі

Якщо в густому лісі заблукав - не поспішай! Негайно зупинись і присядь. І більше не роби жодного кроку, не подумавши. Думати тре-ба тільки про одне: як вибратись до того місця, звідки починається знайомий шлях. А для цього:*

згадати останню прикмету на знайомій частині шляху і постара-тися прослідкувати до неї шлях;*

якщо це не вдалося, згадати знайомі орієнтири, краще всього шумні - залізну дорогу, судноплавну річку, шосе. Прислухайтесь.

При відсутності знайомих орієнтирів, стежок та доріг - виходьте «на воду» - вниз по течії. Струмок виведе до річки, річка - до людей.

Вийти до людей допомагають звуки - працюючого трактору, гавко-ту собаки; допомагає запах диму: тут потрібно рухатись проти вітру.

Гарні провідники в лісі - бджоли. Треба вийти на лісову поляну, подивитись, в яку сторону вони летять, і вслід за ними йти.

Дуже добре час від часу орієнтуватися на місцевості - дивіться на це, як на тренування пам'яті. Слід запам'ятовувати орієнтири, залишати зарубки на деревах.

Без зорових орієнтирів людина в лісі починає кружляти, тому що права нога робить крок завжди трошки ширше лівої. Щоб цього уник-нути, пряму лінію потрібно подумки проводити між двома орієнти-рами попереду. Доходячи до одного, треба зараз же вибрати новий.

І головне - навчись користуватися компасом!

Компас - це прилад, котрий допомагає визначити сторони світу. Червона; стрілка компасу завжди показує на південь.Найбільш безвідмовний небесний компас — сонце. Кожного ранку воно піднімається над горизонтом, в полудень досягає найбільшої висоти, а потім опускається все нижче і нижче, поки знов не сховається за горизонтом. Те місце, де сонце з'являється над горизонтом, називається схід, де заходить - захід.

Якщо кожен із вас стане прямо, то мабуть скаже вірно, що знахо-диться справа від нього, що зліва, що спереду, а що ззаду. Але люди в навколишньому світі користуються ще такими напрямами, як північ, південь, схід, захід. Це допомагає їм не загубитися в дорозі, правиль-но знаходити дорогу в лісі, на морі, в повітрі.

Крім компаса, для визначення сторін світу можна використовувати природні орієнтири. Слід запам'ятати, що:*

кора берези завжди біліша та чистіша з південної сторони. Трі-щинки, нерівності та нарости знаходяться завжди на північній стороні;*

гриби ростуть в основному з північної сторони дерев, пнів, кущів;*

правильно визначити напрямки в степу допоможе нірка ховрашка. Гризуни, як правило, вхід у своє житло роблять з південної сторони;*

на відкритій лісовій галявині ягоди раніше стигнуть з півдня;*

з південного боку ягоди брусники, чорниці, дозрівають раніше, ніж із північної;*

в більшості випадків мурашники розташовані з південного боку дерев, пнів, кущів.

Під час лісовпорядкування в лісових масивах прорубуються просі-ки. Вони зорієнтовані по сторонах горизонту: основні - у напрямі пів-ніч - південь, а поперечні - схід - захід. Просіки