[8]. Невгамовна спрага любові підсвідомо переростає в комплекс, який з часом породжує небезпечну внутрішню потребу надавати болі силу удару. Ставши дорослими, ці діти у відношенні з оточуючими більше будуть схильні до озлоблення, ніж до любові, до руйнування, ніж до творення. «Почуття неможна замінити ніякими матеріальними благами, – писав В.А. Сухомлинський, – ніяким, навіть найрозумнішим розпорядком або режимом. Крім гарного колективу, у дитини повинна бути найдорожча людина, для якої народження, розвиток, кожний крок духовного життя дитини – найвища радість» [9, c. 112]. Таким чином, дані соціологічного дослідження підтверджують, що повна сім’я і задовільний матеріальний стан не завжди є основою для виховання духовних цінностей і радості життя.
Тут названі лише деякі фактори, що активно впливають на наркотизацію підлітка. Але і вони красномовно свідчать про те, що підлітковий період, як найскладніший в розвитку особистості, ще достатньо не вивчений, не сприймається серйозно ні батьками, ні вчителями, ні іншими посадовими особами, відповідальними за повноцінну соціалізацію підростаючого покоління. Невігласом щодо самого себе виступає і сам підліток, який не знає, як пережити цей важкий для нього період. Так, незнання про шкоду наркотика призводить до легковажного відношення до нього. Лише 34,8 % опитаних підлітків зазначили, що добре знають про вплив наркотиків на людину, а 36,3 % респондентів знають лише дещо про їх шкідливість. Така ж ситуація і в питанні: «Чи призводить вживання «легких» наркотиків до залежності?», 51,1 % респондентів відповіли «так»; 23,2 % – «ні»; 25,1 % – «не знаю». Ну і, звичайно, наркотики можна легко придбати скрізь: на дискотеці – 32,1 %; на вулиці – 28 %; на вечірці – 22,5 %; навіть в навчальному закладі – 14,5 %, що також сприяє залученню неповнолітніх до вживання наркотиків.
Найважливішим і найпершим засобом попередження відхилень у поведінці неповнолітніх є рання профілактика правопорушень, наркотизації, алкоголізації. Спостереження показали, що будь-який наркотик може призвести до загибелі людини, її повної моральної і фізичної деградації. Дуже небезпечні генетичні наслідки, в результаті яких деградує наступне покоління. Щоб зрозуміти сутність явища і визначити шлях боротьби з ним, необхідно вивчити його особливості поширення і впливу на особистість. Лише всебічні знання про формування особистості підлітка, донесені до нього самого, до його батьків, вчителів і відповідальних осіб за дану категорію підростаючого покоління, може змінити статус його в суспільстві і створити здорову основу для їх повноцінного розвитку. Подружжя повинно досконало володіти знаннями про створення міцної сім’ї, про людину і особливості її розвитку, про виховання особистості, про кожний етап її формування. Батькам необхідно прищеплювати дітям такий погляд на життя, який дає можливість використовувати всі накопичені знання і на їх основі робити власний вибір. Наркоманію можна зупинити шляхом зміни відношень між людьми. Часто діти починають користуватися наркотиками лише для того, щоб кинути виклик страхові. З перших днів особистість потрібно привчати до того, що страх не може бути основою поведінки, що не потрібно приймати рішення, спираючись на почуття страху. Вибір повинен базуватися на знаннях, а не на експериментах над власним життям.
ЛИТЕРАТУРА
1. Бенюмов В.М. Вред алкоголя, никотина и наркотиков: Пособие для учителя. – К., Радянська школа, 1980.
2. Грабович І. Скоро нас буде більше, ніж вас! // Проскурів. – 1999. – № 13, 18 лютого.
3. Голанд Я.Г. Особенности клинических проявлений опийной токсикомании при внутривенном введении препарата // Алкоголизм и токсикомания. – М., 1968.
4. Глазер Г. Драматическая медицина: Пер. с нем. – М., 1965.
5. Криминологи о неформальных молодежных объединениях. – М.: Юридич. лит., 1990.
6. Святненко Г.В.. Батьки і діти: соціальне самопочуття дітей в українських сім’ях. – К., Логос, 2000. – 92 с.
7. Якубома Ю.М. Батьків не обирають... (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні). – К.: А.Л.Д., 1997.
8. Макаренко А.С. Общие условия семейного воспитания: В 4 т. – М., 1957. – 353 с.
9. Сухомлинський В.А. Дума о человеке. – М., 1963.
10. Ваши дети – это не ваши дети // Путь к себе. – 1992. – № 2. – С. 20-21.