* Класифікація наркотиків та типи залежності. Сьогодні нарко-манія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і де-монструє тенденцію до непохитного зростання.

Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як «стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введенням нарко-тику». Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два стани — залежність та звикання.

Психічна залежність — це форма взаємовідносин між наркоти-ком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфіч-ності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котрі цей наркотик задовольняє.

Фізична залежність — це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання нарко-тиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологіч-ною дією наркотику на живу клітину.

Залежність характеризують:

сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також, спроби отримати його за будь-яку ціну

тенденція збільшення дозування через розвиток залежності

психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику

згубні наслідки для особистості і суспільства

Звикання характеризують:

бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою

незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування

деякий ступінь психічної залежність від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності (відсутність абстинентного синдрому)

негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана

Усі наркотики за походженням можна розділити на дві групи — природні і синтетичні. Що ж таке наркотик?

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синте-тичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію нарко-тику і не втягнутись неможливо.

Наркотики та їх ефекти. З точки зору психофармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:*

наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової систе-ми (опіати, барбітурати);*

наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової систе-ми (амфетаміни, кокаїн, гашиш);*

нлпкотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх

Опіум — це психоактивна речовина, яка має найдовшу історію. Опіум — це молочний сік, який отримують з надрізаних головок опіумного маку.

Мак вирощують у всьому світі, але за вмістом морфіну найкращим вважається балканський і малоазіатський мак. Вміст морфіну є голов-ним фактором, який визначає ефективність та якість опіуму.

Спосіб вживання опіуму з метою отримання наркотичного сп'яніння залежить від географічних та культурних особливостей, а також тра-дицій. В Ірані і Туреччині опіум їдять, китайці його найчастіше курять, а європейці та американці вводять шляхом ін'єкцій. Від способу вжи-вання залежить інтенсивність дії препарату та яскравість відчуттів.

Найбільш швидко і сильно діє опіум, який вводиться шляхом ін'єкцій. Цей спосіб вживання більш діє в фізичному, а не в психологічному плані. Після уколу наступає фізичне оніміння та спокій, стан характери-зується повним розслабленням. Функція інтелекту наближається до нуля. Ці ефекти опіуму притягують напружених, емоційно незрілих людей, які намагаються штучно розслабитись та досягнути стану спокою.

Знаючи склад опіуму, можна зрозуміти, що його дія є сумарним ефектом всіх алкалоїдів, які входять до його складу (морфін, кодеїн, тебаїн, наркотин, папаверин).

Протягом перших декількох місяців прийому опіуму переважають позитивні ефекти, і наркомани, прагнучи до їх повторення, приймають опіум досить часто. Цей період являється вступом до психологічної залежності. Пізніше, через розвиток толерантності, щоб досягнути ко-лишнього ефекту, необхідно збільшувати дози. Незважаючи на те, що приємні ефекти слабшають, наркоман вже не може відмовитись від наркотику, тому що потрапляє в фізичну залежність. Він приймає нар-котик не для задоволення, а прагне уникнути абстинентної кризи.

Найбільш частими ускладненнями хронічного зловживання опіумом є:*

опіумна гарячка;*

вірусне запалення печінки;*

гнійні інфекції шкіри та тканин, запалення та затвердіння вен.

Морфін — найбільш відомий алкалоїд опіуму, виділений у 1805 році.

Це білий кристалічний порошок, який не має запаху, його легко розпізнати за терпким смаком. Він використовується як знеболювальний засіб у медицині.

До морфіну швидко виникає толерантність, і хронічні морфіністи можуть прий-мати наркотик в дозах, більших за терапевтичні в 20-200 разів. Але необхідно пам'ятати, що толерантність ніколи не є абсолютною, а це означає, що існує межа, за якою доза стає смертельною. Толерантність розвивається протягом приблизно трьох тижнів щоденного вживання.

Наркомани найчастіше приймають морфін шляхом ін'єкцій, щоб швидше до-сягнути ефекту. Найбільш розповсюдженим ефектом впливу морфіну є його при-гнічена дія на центральну нервову систему.

У невеликих кількостях морфін викликає ейфорію та приємну сонливість, яка супроводжується відчуттям розслабленості й безтурботності. Людина відчуває себе впевнено і безпечно. Думки можуть бути багатими і змістовними, але ними І неможливо керувати. Довготривала концентрація уваги зазвичай стає не можливою, повністю зникає прагнення до активних дій. Людина стає апатичною, цікавиться тільки собою, не відчуває потреби спілкування. Гострота зору знижується, настає стан летаргії.

Про вживання морфіну можуть свідчити наступні симптоми: * важкі запори, які чергуються з проносом, * шрами та гнійні запалення від недотримання правил стерильності при ін'єкціях, * звужені зіниці і головний симптом — * розвиток абстинентного синдрому при раптовому припиненні прийому морфіну.

Морфін — наркотик, до якого дуже швидко настає звикання. Вже через декілька днів постійного вживання препарату формується залежність.

Героїн — це напівсинтетичний похідний морфіну, вперше) отриманий в Німеччині в 1898 р. Дессером як ліки, які ліквідують залежність від морфіну.

Героїн у 20-25 разів сильніший за морфін і вдвічі сильніший в плані звикання. І В хімічно чистому вигляді він являє собою сіро-коричневий порошок. Нелегальні торгівці додають до нього кофеїн, лактозу, лимонну кислоту і навіть таку отруту, як стрихнін, котрі підсилюють його дію, водночас збільшуючи вагу.

Героїн сам по собі має слабку фармакологічну дію, але він дуже швидко І перетворюється у мозку в морфін, тобто