При радіометричних дослідженнях, як правило, використовують радіоактивні ізотопи з малим періодом напіврозпаду, що швидко знижують свою активність.

Запальну скляну ампулу з радіоактивними речовинами на місці виконання робіт за допомогою щипців з довгою ручкою переносять в спеціальне приспосіблення та розбивають над водою. Таким чином готують розчин для закопування в свердловину. Іноді ампулу розбивають безпосередньо у відкритому усті свердловини, заповненої водою. Для підвищення безпеки використовують також спеціальні пристрої.

В процесі визначення висоти та товщини цементного кільця активований розчин подають у воронку для змішування з цементом.

Під час гідравлічного розриву пласта в свердловину закопують порцію активованого піску, а при його відсутності – водний розчин радіоактивної речовини, який проходить в тріщини пласти та дозволяє виявити їх при знатті кривої гама-каротажу. При виконанні цих робіт опромінення може виникнуть як безпосередньо від радіоактивних джерел, так і від обладнання, предметів та матеріалів, на які попали радіоактивні речовини. Територія, на якій проводять ці роботи повинна бути відмічена по контуру знаками радіаційної небезпеки.

Під час закачування в свердловину активованого розчину у випадку недостатньо щільного з’єднання трубопроводів не виключена можливість розливання розчину по території. Це може мати місце також при приготуванні розчину у відкритому баку цементувального агрегату. При промиванні свердловини розчин радіоактивної речовини виводиться на поверхню. Промивальна рідин виходить з свердловини та забруднює територію навколо неї. Часто використовують нейтронні джерела більшої активності, ніж це потрібно за умовами роботи, порушуються правила розфасування гамма-активних розчинів, внаслідок чого виникає їх втрата. Все це підвищує небезпеку опромінення працюючих, в той же час їх усунення може значно зменшити та навіть запобігти виникненню цих небезпек.

Для безпечного введення радіоактивного розчину в свердловину розроблені спеціальні пристрої, в яких відбувається руйнування ампул після досягнення потрібної глибини спуску в свердловину.

Один з факторів, що впливає на реакцію організму дії іонізуючого випромінювання – це фактор часу. При радіометричних роботах на промислах найбільша частина добової дози опромінення працюючий отримує при встановленні та видаленні нейтронних джерел з глибинного приладу. Тому необхідно йти по шляху максимального скорочення часу, що витрачається на ці та інші подібні операції.

Після закінчення робіт обладнання, устя свердловини, територія навколо свердловини та одяг працюючих перевіряють на відсутність радіоактивних забруднень. Дезактивацію обладнання та приладів провадять спеціальними миючими розчинами, виготовленими за рецептурою, приведеною в санітарних правилах. Ліквідовують також забруднення, виявлені на виробничій території. При зливанні радіоактивних розчинів та спеціальних миючих засобів після дезактивації обладнання і території у відкрите водоймище або каналізація їх концентрації не повинна перевищувати норм, вказаних в санітарних правилах.

В свердловинний прилад радіоактивне джерело встановлюють безпосередньо перед його спуском. Підйом та спуск приладу в усті здійснюють виключно за допомогою автомобільної або бурової лебідки та дистанційних інструментів і приспосіблень. При дослідженні свердловин з використанням генератора нейтронів його включення дозволяється тільки після опускання в свердловину на глибину 5 м та більше.

Небезпечні та шкідливі хімічні речовини.Джерела небезпечних хімічних факторів.

Промивальні рідини. До складу промивальних рідин входять органічні та неорганічні речовини. Органічні речовини: виробничі ??? (КМЦ), реагенти з гідролізного ???, крохмальні реагенти, поліпери, гумінові кислоти та інші. Неорганічні речовини: луги (NaOH), вапно, хлористий натрій, хлористий кальцій, хлористий магній (бімофіт MaCl), крейда, солі хрому, баріт, гематит, ціноутворюючі речовини.

Тампонажний розчин. До складу тампонажного розчину входять цемент, гіпан, біхромати натрія та калія, ПАВ, бентоніт та інше.

Інгібітори для запобігання гідратоутворень (метанол, діеттиленгліколь) та корозії, адоранти (речовини для надання газу запаху).

Речовини пластового походження: нафта, природні та нафтові гази: метан, азот, сірководень, етан, пропан, бутан та інші.

Промислові товарні парки та нафтозбірні пункти. Недосконалість систем сбору і підготовки нафти викликає загазованість повітряного середовища.

Методи підвищення проникності при вибійної зони: кислотна обробка свердловин (соляна та плавикова кислота, ПАР, магній).

Основа промивальних рідин у більшості випадків – водні атомосилікати. Для ізоляції пластів при бурінні іноді використовують рідке скло, а для ліквідації прихоплень бурильної колони – концентровану соляну кислоту, нафту, дизельне паливо. Герметизація різьбових з’єднань досягається використанням мастила УС-1, що складається з ???, наповнювача та затверджувача.

Шкідливі речовини під час буріння свердловини можуть надходити в робочу зону як продукти горіння палива (в котельних установах, газових турбінах, двигунах внутрішнього горіння): двоокис вуглеводу (СО2), окис вуглеводу, кам’яновугільна смола. Крім того, при ненормальному технологічному процесі можливе надходження шкідливих речовин на робочі площадки з надр.

Принципи утворення підвищених концентрацій небезпечних речовин. Недосконалість герметизація обладнання, недосконалість технологічних процесів, відсутність установок для уловлювання отруйних та небезпечних газів, парів і пилу, неефективне вентиляція та інше.

Характеристика хімічних небезпек на об’єктах нафтової та газової промисловості.

Значна кількість технологічних процесів в нафтовій та газовій промисловості здійснюється з використанням токсичних речовин з утворенням пилу. До групи токсичних відносять хімічні речовини, що складають групу отрут, які при неправильному застосуванні можуть привести до отруєнь або наркотичної дії. Отруєння можуть бути гострими – внаслідок короткочасної дії шкідливих речовин, введених в організм в значній кількості, та хронічними – що утворюються внаслідок поступової тривалої дії токсичних речовин, які надходять в організм малими дозами. Токсичність речовини залежить від її хімічного складу та будови, фізико-хімічних властивостей, концентрації та шляхів проникнення в організм. Проникнення токсичних речовин через органи дихання найбільш небезпечне в зв’язку з тим, що слизові оболонки порожнини носа і рота мають значну всмоктувальну здатність.

Отрути можуть діяти на організм людини як окремо, так і комбіновано. Комбінована дія отрут поділяється