Нафта. В певних умовах нафта, що добувається, природні нафтові гази та сірчані сполуки, що містяться в них, а також багато похідних нафти можуть виявити свою токсичну дію. Пари нафти та продукти її переробки, а також вуглеводневі гази діють, в основному, на центральну нервову систему. Ознаки отруєння цими речовинами:

Головокружіння, сухість в роті, головний більш, нудота, серцебиття, загальна слабкість, втрата свідомості. Найбільш небезпечні отруйні властивості мають нафти, що містять значну кількість сірчаних сполук і особливо сірководню. Небезпека отруєння при роботі з такими нафтами полягає в комбінованій дії вуглеводнів та сірководнів. Тому при ролботі з ними приймають особливі міри застереження, що описуються в спеціальних інструкціях.

Бензин – найбільш токсичний продукт нафтопереробки. Вдихання людиною значних концентрацій парів бензину протягом декількох хвилин створює небезпеку для її життя. При малих концентраціях отруєння відбувається не відразу. Спочатку потерпілий відчуває головокружіння, серцебиття, слабкість, іноді виникає стан сп’яніння, а потім – втрата свідомості. Якщо потерпілого своєчасно не вивести на свіже повітря, та не надати йому допомогу він може померти. Хронічні отруєння бензином можливі при тривалому контакті працюючого з відносно невеликими концентраціями парів і визначаються в постійній головній болі, головокружінні, та інших нервових розладах. Бензин обезжирює шкіру і може викликати шкірні захворювання – дерматити та екземи.

Гас діє на організм людини значно слабше, ніж бензин. Хронічні отруєння парами гасу можливі при тривалому контакті з ними.

Мазут та мастильні масла практично не мають шкідливої дії на організм, оскільки летючість їх парів при звичайній температурі незначна, але вони можуть мати шкідливий вплив на шкіру людини.

Метан (СН4) – газ, що входить до складу нафтового та природного газів. Не має відчутного запаху, неотруйний. При вмісті в повітрі близько 10% метану людина відчуває нестачу кисню, а при більшому вмісті може виникнути задуха.

Зріджені вуглеводні гази (пропан, бутан) відносять до числа неотруйних. Вдихання їх в невеликій кількості не має помітної дії на організм людини. Вдихання повітря, в якому міститься близько 10% пропану або бутану викликає головокружіння.

Метанол (СН3ОН) метиловий спирт може надходити в організм людини через органи дихання, шлунок, шкірні покриви. Метиловий спирт – це отрута нервової та судинної системи, здатний накопичуватись в організмі, викликаючи незворотні зміни нервової системи, приводить до переродження зорового нерва, до різкого зниження гостроти зору та навіть повної сліпоти.

Діетиламін дуже токсичний, діє на кров, органи, що виробляють кров та на центральну нервову систему.

Сірководень – отруйний газ без кольору з характерним запахом тухлих яєць, який більш різко відчутний при малих концентраціях (1:1000000), а при великих концентраціях відчуття запаху майже непомітне, оскільки виникає частковий параліч кінцівок нерва, що сприймає запах. Густина сірководню по відношенню до повітря становить 1,19, внаслідок чого він накопичується (особливо в холодний період) в низьких місцях (ямах, колодязях, траншеях, підвалах і т.д.). Сірководень легко розчиняється у воді. В організм надходить через дихальні шляхи, а при ковтанні може попасти в шлунок. Можливе також проникнення через шкіру. Після гострих отруєнь сірководнем (концентрація Н2S більше 1000 мг/м3) можлива життєва зупинка дихання та параліч серця. При отруєнні порівняно невеликими концентраціями H2S викликають судоми м’язів, посиніння лиця, слабка реакція зіниць на світло, підвищений пульс, рвота, сильне зниження кровґяного тиску, хрипи легень, послаблення слуху, памґяті, сонливість та ряд інших розладів. Гранично допустима концентрація сірководню в повітрі складає 10 мг/м3 , в суміші з вуглеводнями С1-С3 – 3 мг/м3.

Окис вуглецю (СО) – газ без кольору з дуже слабким запахом, набагато легший повітря, міститься в продуктах неповного згоряння палив, в тому числі горючих газів. Окис вуглецю – дуже токсичний газ. При обємному вмісті його в повітрі 0,1% через 21 годину виникають головний біль, нудота, слабкість; 0,5 % - через 20-30 хв має місце небезпечне отруєння; 1 % - після декількох подихів виникає втрата свідомості, а через одну-дві хвилини можливі смертельні наслідки. Дія цієї сполуки полягає в тому, що вона витісняє кисень з гемоглобіну крові, вступає з ним в сполуку, утворюючи карбоксигемоглобін, внаслідок чого наступає задуха. ГДК окису вуглецю складає 20 мг/м3.

Кислоти, особливо концентровані здійснюють подразнюючу дію та обпікаючу дію на шкіру та підшкірні тканини та викликають їх обезжирення. За швидкістю дії кислоти умовно поділяють на (в порядку зменшення дії): суміш азотної та соляної кислот, азотна кислота, сірчана, плавикова кислота, соляна, оцтова і т.д. Як правило, кислота руйнує поверхневі шари тканини, оскільки внаслідок її дії відбувається звертання білкових тіл і тим самим створюється перешкода для більш глибокого проникнення в тканини. Сірчана кислота при попаданні на шкіру люднини викликає важкі хімічні опіки, особливо небезпечне попадання її в очі. Пари сірчаної кислоти викликають подразнення верхніх дихальних шляхів, кашель, ускладнюють дихання, викликають спазм голосових мязів. ГДК в повітрі парів сірчаної кислоти 1 мг/м3.

Луги. При опіках лугами виникає обмилення жирового шару шкіри, обезводнення тканин та розчинення білкових речовин. Ступінь хімічного опіку залежить від активності речовини, його концентрації, температури, тривалості дії та інших факторів. Випадки хімічних опіків кислотами та лугами частіше всього мають місце під час приготування їх розчинів,