Характер та ступінь порушення нормальної діяльності організму залежить не тільки від токсичних властивостей даної речовини, але і від його концентрації та тривалості дії на людину. Така дія може бути місцевою та загальною. Місцева дія відрізняється тим, що хворобливі зміни виникають в місці контакту шкідливої рідини з тілом людини (опік, обморожування). Загальна дія шкідливої речовини виявляється тільки після її проникнення в організм. При цьому існують отруйні речовини, які здійснюють шкідливий вплив на всі органи та тканини людини, та речовини, що діють переважно на окремі органи (порожнину рота, печінку, центральну нервову систему).

Найбільш поширені токсичні речовини, крім відзначених вище, такі:

аміак, ацетон, етилова рідина, їдкий калій, епоксидні смоли, карбід кальцію, ртуть.

Аміак – газ без кольору з характерним різко подразнюючим запахом. Токсичні дії аміаку виявляються у подразненні верхніх дихальних шляхів. У випадку такого отруєння з’являється нежить, чхання, подразнення в горлі, втрата голосу, болі в грудях і т.д. Всі ці явища швидко минають, а через 3-5 днів відбувається повне видужання. При гострих отруєннях середньої важкості та важких починається сильна нежить, чхання, болі в горлі, кашель, відчуття задухи, нудота, головні болі, подразнення очей. При тривалій дії невеликих концентрацій аміаку спостерігаються хронічні отруєння у вигляді катару верхніх дихальних шляхів, помірне малокрівя. ГДК NH3 – 20 мг/м3.

Ацетон – летюча рідина без кольору, з різким запахом. Надходить в організм через органи дихання та шкіру, рідко при внутрішньому прийомі. Виділяється через легені та нирки. Це слабка наркотична отрута, що має сильну подразнюючу дію на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, очей та шкіри. При гострих отруєннях має місце подразнення слизових оболонок, стан сп’яніння, загальна слабкість, нудота, хворобливий кашель, слиновиділення, головний біль, а іноді і паморочливий стан. При внутрішньому прийомі виникає нудота, рвота, стан сп’яніння. При хронічному отруєнні відмічають запальні процеси слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та очей, з’являються головний біль, розлад сну, зниження апетиту. ГДК ацетону в повітрі ??? зони 200 мг/м3.

Етилова рідина – це сильна отрута, що являє собою суміш тетраетил свинцю (ТЕС), бромистого етилу та хлорнафталіну, використовується як антидетонаційна добавка до бензину. ТЕС уражає нервову систему та інші органи людини, особливо печінку. Має нерізкий приємний запах, тому часто буває важко виявити в повітрі його присутність. При роботі з етиловою рідиною суворо дотримують спеціальні інструкції по запобіганню отруєнь, захисту органів дихання та шкіри (вентиляція робочого приміщення, герметизація обладнання, дистанційне управління виробничими операціями. Гранично допустима конструкція складає 0,005 мг/м3.

Ядучий калій (КОН). Здійснює шкідливу дію на слизові оболонки, шкіру, а при здиханні парів деяких луг може виникнути отруєння. Внаслідок тривалої дії концентрованого розчину КОН на шкіру людини можливі опіки всіх ступенів, а при помірних концентраціях спостерігається обезжирювання. Тривала дія КОН на шкіру зумовлює набухання та розм’якшування верхнього шару шкіри (епідерміса), її хворобливу сухість і приводять до захворювань шкіри (дерматит), а на місцях з порушеною цілісністю шкіри з’являються язви.

Еноксидні смоли. Використовують як комнаунди???, пластичні маси, клеї, лаки для електричних приладів та апаратури, електричних деталей. При використанні епоксидних смол повітря може забруднюватись парами епіхлоргідріна, толуолу та інших поповнювачів, затверджувачів, та розчинників.

Летючі з’єднання з епоксидних смол мають токсичну дію на нервову систему та печінку, а епоксидні смоли викликають шкірні захворювання (дерматити та екземи) не тільки при безпосередньому контакті з ними, але і внаслідок дії низьких концентрацій парів цих продуктів. Практично допустима концентрація толуолу в повітрі – 50 мг/м3.

Карбід кальцію (CaCl2) як і всі луги має викликати захворювання шкіри – дерматит.

Ртуть, а також її з’єднання надзвичайно отруйні. Її пара в 7 разів важче повітря, вони дуже летючі. Ртуть у воді нерозчинна. Вона попадає в організм переважно через дихальні шляхи, іноді через шкіру. Гострі отруєння мають місце дуже рідко і відзначаються болями в шлунку, розладом травлення, ураженням нирок. Ртуть, що попала в організм людини викликає металічний смак в роті, запах з роту, слиновиділення, біль при жуванні, синюватий колір та крововиділення з ясен, поява на ясна та губах темної облямівки, шлункові захворювання, головні болі, судомні рухи рук та ніг. Гранично допустима концентрація парів механічної ртуті в повітрі робочої зони становить 0,01 мг/м3.

Роботи по вантажу та переміщенню отруйних

та небезпечних речовин.

Ці роботи в нафтовій та газовій промисловості займають значний об’єм. Переважно транспортують балони з стисненим розрідженим газом, посудини з хімічними реагентами, агресивними рідинами, сипучими отруйним речовинами.

Балони з стисненим або зрідженим газом переміщають тільки на спеціальних ношах або візках. Робочі не повинні переносити на собі балони з газом та бутлі з агресивними рідинами, оскільки при ударі та падінні вони можуть вибухнути або розбитись, а рідина може стати причиною важких опіків. Перед перенесенням бутлі або іншу тару необхідно ретельно оглянути. При виявленні пошкоджень необхідно отримати від керівника робіт вказівки про безпечне транспортування.

Візки, ноші та інші приспосіблення для транспортування тари з агресивними рідинами повинні бути обладнані гніздами по розміру тари, стінки яких встелюють м’яким матеріалом (войлок та інше). Тару з агресивними рідинами вантажать та розвантажують на транспортні засоби з настилів, розміщених на одному рівні з вантажною площиною автомобіля, причепа або вагона. Скляну тару з кислотами та ядучими рідинами розміщують тільки вертикально, пробкою вгору. Кожну тару прикріплюють до кузова автомобіля або платформи