Трудові відносини із залученням до роботи працівників.
Трудові відносини між працівником і підприємством повинні бути оформлені трудовим договором.
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов’язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Оплата праці найманих робітників за договором як правило не залежить від кінцевих результатів діяльності фермерського господарства. Для визначення розміру оплати їх праці голова господарства як орієнтири використовує тарифні сітки, тарифні сітки і тарифні коефіцієнти, що діють у місцевому сільськогосподарському підприємстві, підвищуючи їх на певний коефіцієнт за домовленістю з кожним працівником відповідно до тривалості його робочого дня та обсягу робіт, які він виконуватиме. Як відомо наймана праця у фермера інтенсивніша, але й оплата її у 1,5-2 рази вища ніж у сільськогосподарському підприємстві.
З метою підвищення зацікавленості найманих робітників працювати у фермера їм можуть бути запропоновані додаткова натуральна оплата, безкоштовне харчування, підвезення до місця роботи та з роботи, інші заохочувальні заходи. Види і розміри цієї оплати обумовлюються в договорі, де також визначається термін, на який він укладається.
Трудовий договір складається тільки у письмовій формі, якщо:
це передбачено законодавством;
на цьому наполягає працівник;
якщо цей працівник неповнолітній.
В інших випадках складання трудового договору в письмовій формі необов’язкове, можливе складання в даній формі.
Оплата праці у рослинництві
Протягом значного періоду функціонування сільськогосподарських підприємств оплата праці в рослинництві удосконалювалась і нині склалися певні її види та показники, застосування яких доцільне і за умов ринкових відносин.
Оплату праці поділяють на такі три категорії:
Основна плата праці за:
кількість виробленої продукції;
відпрацьовані людино-години;
обсяг виконаних робіт.
Додаткова оплата за:
якість виконаних робіт;
стислі строки виконання робіт;
підвищена оплата за збирання врожаю;
стан роботи в даному господарстві;
кваліфікація виконавця (класність);
надбавка за роботу із захисту рослин;
надбавки за роботу на різних видах техніки.
Преміювання за:
збереження і ефективне використання техніки;
подовження строків служби техніки;
економію енергоресурсів та інших прямих витрат;
досягнення високих врожаїв і прибутків.
Наведені категорії взаємопов’язані між собою і взаємозалежні одна від одної. Чим вища основна оплата праці, тим більша додаткова, оскільки остання нараховується по відповідних відсотках до основної. Дещо інша система преміювання, яка встановлюється за визначеними показниками від суми економії витрат на встановлених розмірів за збереження техніки, подовження строків їх служби. Преміювання за результати діяльності від прибутку встановлюється у відсотках за рішенням трудового колективу.
Загальне авансування та стимулювання протягом року
Загальний розмір авансу, виданий протягом року складається з двох частин: поточного авансування за виконання практичного обсягу робіт (чи відпрацьований час) та стимулювання протягом року.
Застосовують дві основні форми поточного авансування – погодинне і відрядне.
Розміри плати при погодинному авансуванні встановлюються на основі різних підходів, а саме:
а) як добуток відповідних погодинної тарифної ставки на кількість відпрацьованих годин;
б) у розмірі місячної ставки – як добуток відповідної денної ставки на кількість відпрацьованих повних робочих днів на місяць.
Відрядне авансування проводиться за фактично виконаний обсяг робіт, виходячи з існуючих норм виробітку та прийнятих у господарстві тарифних ставок.
У випадку, коли відрядне авансування проводиться по єдиному наряду, заробітну плату за обсяг виконаних робіт нараховують не індивідуально кожному механізатору чи іншому працівникові, а всьому колективу за весь обсяг виконаних ним робіт за певний період. За рішенням колективу розподіл авансу можна проводити з урахуванням КТЦ.
Незалежно від обраної форми, головна вимога полягає в обґрунтуванні розміру самого авансу. Він не може бути меншим ніж 50-60 % загальної оплати і не повинен дорівнювати 100 % розміру оплати. В обох випадках це негативно позначиться на діяльності господарських формувань та їх результатах. При низькому рівні втрачається інтерес до своєчасного виконання робіт і дотримання технологічної дисципліни, при високому – виникає інтерес до високого заробітку при нехтуванні якістю виконуваних робіт внаслідок несуттєвих доплат за результати праці.
За сучасних умов погодинна форма стає можливою завдяки згуртованості колективів, зміні ставлення до засобів виробництва і праці. Цьому сприяє розпаювання майна та землі, усвідомлення працівниками того, що результати їх праці стали їхнім надбанням.
Доплати та премії за кінцеві результати виробництва
Акордно-преміальна та відрядно-преміальна системи оплати праці більшою мірою ставлять у залежність розмір річного заробітку працівників від ступеня виконання виробничого завдання, зростання урожайності сільськогосподарських культур, якості продукції. Основними видами оплати праці при цьому виступають доплати за продукцію та преміальні виплати за відповідні показники. Грошова оплата при використанні різних систем доповнюється натуральною оплатою. Зазначені системи оплати праці гнучкіші й забезпечують в основному потреби господарств на досягнутому рівні їх розвитку.
Якщо на вирощуванні сільськогосподарських культур передбачена додаткова оплата за одержану продукцію в межах нормованого завдання (цукрові буряки фабричні й на корм, кормові буряки та інші), розцінки за продукцію визначають виходячи із суми фонду оплати праці по тарифу (без збільшення на суму доплати за продукцію).
Норму виробництва продукції і розмір підвищення тарифного фонду оплати праці до 150 % слід встановлювати так, щоб розрахована на її основі розцінка не призводила до збільшення витрат на оплату праці з розрахунку на одиницю продукції в цілому по господарству, а також не допускала випереджаючого зростання оплати праці порівняно з підвищенням її продуктивності.
Тарифний фонд оплати праці для розрахування розцінок за продукцію визначають по технологічних картах, складених по кожній культурі на основі запланованого обсягу робіт, включаючи роботи незавершеного
