постійно, а решта доставляється періодично через систему обслуговування за вимогами. [2, с.224-227]
Умови праці. У сучасних умовах його значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом упровадження нової техніки, технології, оздоровлення виробничого середовища, ура-хування вимог естетики, безпеки і привабливості праці.
Умови праці — це сукупність взаємопов'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціаль-них чинників конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я працездатність людини.
Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного (настрій, ставлення до праці), так і об'єктивного (стать, вік, стан здоров'я, рівень кваліфікації, умови, за яких від-бувається праця, тощо) характеру.
До основних чинників виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва, належать:
- фізичне зусилля (переміщення, утримування вантажів, на-тиснення на предмет праці або важіль управління протягом пев-ного часу), яке може бути: незначним, середнім, сильним і дуже сильним;
- нервове напруження (складність розрахунків, управління механізмом, апаратом, приладдям; жорсткі вимоги до якості, точ-ності виконання; небезпека для життя і здоров'я) буває незначне, середнє, підвищене;
- робоче положення (тіла людини і його органів відносно за-собів виробництва) — обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;
- монотонність роботи — незначна, середня, підвищена;
- температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (рівні впливу незначні, підвищені або знижені, середні, ви-сокі, дуже високі);
- забруднення повітря (ступінь незначний, середній, підвище-ний, сильний, дуже сильний);
- виробничий шум (частота, сила — помірна, підвищена і сильна);
- вібрація, обертання, поштовхи (підвищені, сильні, дуже сильні);
- освітленість у робочій зоні (у люксах — нормальна, недо-статня або осліплююча).
Чинники виробничого середовища мають психологічні та фі-зіологічні межі.
Психологічна межа характеризується певними нормами, пе-ревищення яких викликає у працюючих дискомфорт.
Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.
Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встанов-лення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпо-чинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини і змінюються протягом доби (рис. 1), що береться до уваги перед усім у змінному та добовому режимах.
2. Планування робочих місць як обов’язкова умова організації трудового процесу
2.1. Технічне планування робочих місць та умови праці
Кількість регламентованих перерв на відпочинок визначається залежно від ступеня і характеру стомлення. Перерви на відпочи-нок установлюються в періоди, які трохи випереджають знижен-ня працездатності, для того щоб запобігти різкому розвиткові стомлення.
Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін на добу, час відновлення працездатності між змінами.
Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графі-ки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергуван-ня змін.
Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робо-чих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток. Режим праці та відпочинку регулюється Кодексом законів про працю України.
Щоб оцінити техніко-організаційний рівень робочих місць, використовують такі показники:
- для робочих місць з устаткуванням: продуктивність облад-нання, що застосовується; відповідність його вимогам щодо яко-сті продукції; використання технічних особливостей устаткуван-ня; прогресивність технологічного процесу, що застосовується; технологічна оснащеність робочого місця;
- для робочих місць без устаткування: виправданість вико-ристання ручної праці; технічний рівень і якість інструменту, що використовується; забезпеченість виконавців інструмен-том (комплектність, технічний стан, наявність необхідного ре-зерву);
- організаційний рівень робочого місця: раціональність пла-нування; організаційна оснащеність, кількість і трудомісткість постійно закріплених робіт, змінність та ін.;
- умови праці та техніка безпеки: відповідність санітарно-гігієнічних умов нормативним вимогам; дотримання норм безпе-ки праці; забезпечення спецодягом та взуттям відповідно до встановлених стандартів.
Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх чинників виробничого середовища і трудового про-цесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця зараховують до одного з видів умов праці: з особливо шкідливи-ми й особливо важкими умовами праці; зі шкідливими і важкими умовами праці; зі шкідливими умовами праці.
Технологічне планування робочого місця. Серед обов’язкових умов раціональної організації трудового процесу передбача-ється певний порядок розташування всіх необхідних компонентів для виконання виробничих операцій, який чітко накреслюється в технологічних плануваннях робочого місця.
Планування робочого місця — це просторове розміщення за-собів, предметів праці і виконавця з урахуванням антропометрич-них, біохімічних даних і основних характеристик органів відчут-тя людини.
Кожне робоче місце має зовнішнє і внутрішнє технологічне планування.
Зовнішнє технологічне планування (просторово-технологічне) визначає параметри певної площі та розміщення за вимогами технології всіх елементів робочої системи (місця) для виконання технологічних операцій виробничого процесу відносно інших робочих місць на дільниці.
Зовнішнє технологічне планування робочого місця проекту-ється з урахуванням робочого та допоміжного простору (зони). При цьому на схемі планування виділяється робоча зона й зона праці (основна) та зона підходу (допоміжна).
Робоча зона — це тримірний простір, що обмежується досяж-ністю рук у горизонтальній і вертикальній площинах з урахуван-ням повороту корпуса на 180° та переміщення робітника на один-два кроки. У цій зоні розташовуються знаряддя та предмети пра-ці, що постійно використовуються в роботі.
У допоміжній зоні розташовуються предмети, які використо-вуються рідше, та елементи інтер'єру робочого місця.
Внутрішнє технологічне планування визначає параметри і по-рядок розташування інструменту, пристроїв, матеріалів, джерел світла, документації та інших елементів з урахуванням особливо-стей робочого місця і з врахуванням закріплених за ним техноло-гічних операцій (трудових процесів). Внутрішнє технологічне планування має забезпечувати зручну робочу позу, короткі та маловтомлювані трудові рухи, рівномірне й, по можливості, од-ночасне виконання трудових рухів двома руками. Проектування раціонального внутрішнього планування здійснюється з ураху-ванням зон досяжності траєкторії рук