Тіньова економіка – економічна діяльність, не зареєстрована офіційно, формується в суспільстві всупереч певним законам і формальним правилам господарського життя. Вона не фіксується у статистичних звітах, не зафіксована в контрактах, приховується від податкових органів.

Тіньова економіка може бути легальна, що не фіксується в будь-яких звітах, але не порушує законодавчі норми, права інших господарських агентів (натуральне виробництво домашніх господарств, сімейний підряд), напівправова, що в цілому відповідає законодавству, але періодично виходить за межі (ухилення від податків, робота без патенту і ліцензії, трудовий найм без оформлення), неправова, тобто нерегламентована чинним законодавством, нелегальна, заборонена законом (наркобізнес, незаконне виробництво і торгівля зброєю, контрабанди, проституція, рекет, торгівля людьми).

Білоруські соціологи виділили основні “соціологічні портрети” типових представників незареєстрованих безробітних.

“Індивідуал” – носій активного ринкового типу, економічної поведінки. Працює в галузі малого виробництва або у сфері послуг, переважно надомно. Спектр занять широкий: пошив і ремонт одягу, взуття, виправка шкіри, хутра, слюсарні, столярні роботи, приготування продуктів харчування, вирощування в придбаних ділянках овочів, фруктів, лікарських трав на продаж, репетиторство, консультації. “Тіньовик” – представник напівлегальної і кримінальної сфери економіки. Носій псевдоринкового типу економічної поведінки. Як правило не займається виробництвом, перерозподіляє блага шляхом рекету, шантажу, шахрайством. Люмпен – соціальний утриманець носій пристосовницького типу економічної поведінки. “Професіонал” – спеціаліст високого або середнього рівня кваліфікації, носій професіонального типу економічної поведінки, вірою у свої сили, оцінює себе високо, займається надомною роботою по замовленню.1

1Соколова Г.И. Кобяк О.В. Нерегистрируемая безработица в Белоруси. – Социс, 2003, № 7, с. 31

Проблеми працевлаштування молоді на практиці столичної молоді

Особливості працевлаштування молоді в столиці України. Капітал тяжіє до центральних владних структур, де перетинаються вітчизняні фінансово – економічні потоки і грошові маси осідають в банках. Пожвавлення і насичення фінансами столиці вимагає нової робочої сили. “Специфіка столиці виявляється у високій насиченості її ринку праці, приватно – комерційною діяльністю з помітним переважанням над державним сектором”.1

Молодь із вищою освітою (фінансово – економічною й юридичною) у столиці складає 39 % (2002 р.), далі йдуть такі основні фахові групи – інженерно – технічні й науково – технічні 22,2 %, гуманітарні – 20,7 5, медичні і біологічні – 7,6 %, сервісні (сфера обслуговування) – 1 %. Основні фахові групи молоді з середньою і спеціальною освітою 45,5 % - інженерно – технічні, сервісні – 23,4 %, фінансово – економічні й юридичні – 14 %, медичні і біологічні – 7,5 %, гуманітарні – 6,5 %.

“Аналіз відповідності реальної професійної діяльності фахові за дипломом свідчать про низьку відповідність не тільки системи суспільного забезпечення працевлаштування освіченої молоді, а й особистих її знань”.2 За отриманою спеціальністю вищої кваліфікації працює лише 24,9 % (четверта частина випускників вузів). На таких , або близьких за рівнем посадах без спеціальної освіти стільки ж 24,4 %. Найбільше молоді за набутою спеціальністю працюють з фінансово – економічним та юридичними фахами 46,5 %, найменше з інженерно – технічною освітою – 8,0 %.

Працевлаштування за часовим виміром виглядає так: майже половина молодих киян влаштовується на роботу впродовж місяця (48,2 % п’ята частина), 21,3 % - за 2-3 місяці, за півроку влаштувались 13,2 %, за рік – 6,6 %, за 2-3 роки – 1,5 %. Але швидке працевлаштування має і негативні наслідки, часто доводиться покидати дану роботу і шукати іншу, лише 18,6 % задоволені своєю роботою.

1 Див.: Суїменко Є., Семанко О., Сакада М. Особливості працевлаштування столичної молоді України – Соціологія, - теорія, методи, маркетинг. 2003, № 2, с. 161

2Суїменко Є., Семанко О., Сакада М. Особливості працевлаштування столичної молоді України – Соціологія, - теорія, методи, маркетинг. 2003, № 2, с. 163

Причинами незадоволення молоді своєю роботою є: відсутність перспективи та просування по кар’єрній драбині, далека відстань до роботи, незадовільний графік роботи, нецікава робота, надто важка робота, нестабільний фінансово – економічний стан підприємства, незадовільні умови організації праці. слабка компетентність керівника, слабкий професійний рівень співробітників, незадовільна морально – психологічна атмосфера у колективі, погане ставлення з боку керівника до молодого фахівця.

Стан працевлаштованої столичної молоді призводить до висновку, що ринок праці в столиці характеризується наявністю широких можливостей, різноманітності шляхів і методів працевлаштування. Існує суттєва розбіжність між фахової структурою пропозицій і реальною структурою запитів з боку роботодавчих підприємств. Специфіка, рівень соціально – освітніх, соціально – культурних, особистісних якостей працевлаштування молоді дисонує з їхньою працевлаштованістю.

Який життєвий стан непрацевлаштованої молоді? Не працевлаштована молодь – це ті, які у минулі роки закінчили освіту або залишили її і ніде не працює. ЇЇ установки на отримання роботи за певним фахом такі: прагнення влаштуватися за фахом, отримання повного морального задоволення, влаштування за близьким суміжним до отриманого фахом, прагнення отримувати високу заробітну плату, влаштовуватись за спеціальністю. що не потребує вищої середньої освіти у сфері обслуговування (11,8 %), у сфері комерції і бізнесу (8,2 %).

Молодь індиферентно ставиться до майбутньої спеціальності (54,4 %). Перевагу віддають тим спеціальностям, які стосуються інфраструктури міста Києва (обслуговування, освіта, медична наука). Інженерно – технічна освіта знаходить своє визнання лише в орієнтаціях 3 % опитаних. Закономірний висновок: “мережа вузівських та середньо освітніх спеціальностей існує в незмінному стані завдяки консерватизмові та інерції штабів спеціальної освіти і що вона вже давно потребує докорінної зміни параметрів і структури”.1

1Суїменко Є., Семанко О., Сакада М.