На мою думку, для отримання необхідної інформації про структуру витрат на оплату праці, їх облік необхідно здійснювати по таким калькуляційним статтям, як:

основна заробітна плата працюючих;

додаткова заробітна плата працюючих.

Також облік витрат праці повинен проходити в два самостійних етапи:

калькулювання заробітної плати кожного працівника, включаючи утримання із неї, а також виплати та відрахування в пенсійний фонд та інші (облік заробітної плати);

розподіл витрат на оплату праці по замовленням на рахунки накладних витрат та рахунки виробництва (облік витрат на робочу силу).

Оскільки витрати на оплату праці тісно пов’язані із чисельністю працюючих, тому, на наш погляд, на ВАТ «СМЗ» необхідно забезпечувати планування необхідної кількості робітників.

Також до зобов’язань працівників управлінської бухгалтерії слід включати вибір оптимальних форм та систем оплати праці.

На підприємстві використовується погодинна та відрядна оплата праці із відповідними системами.

Тому ми хочемо запропонувати використання акордної системи праці, при якій визначають сукупний заробіток за виконання певних стадій роботи або виробництва певного обсягу робіт. Специфіка цієї системи у тому, що доручена робота повинна бути виконана за визначені строки, при цьому час, витрачений на її виконання, великої ролі при начисленні заробітної плати не грає. Основним первинним документом по обліку зарплати при акордній системі є акордний наряд. На мій погляд, разом із відповідною формою оплати праці він може знайти більш широке використання на практиці та стати діючим механізмом розвитку економічних відносин на ВАТ «СМЗ».

Висновок

На сьогоднішній день перехід до ринкових відносин, конкуренція змушують підприємства позбутися зайвих працюючих, або скоротити витрати на оплату праці. В умовах економічної трансформації заробітна плата повинна використовуватися як найважливіший засіб для стимулювання до зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва. Але в Україні відсутня ефективна державна політика зайнятості, зарплат і трудових доходів. Проводиться політика “заморожування” заробітної плати, що дає змогу економити витрати на робочу силу і зберігати зайву чисельність зайнятих у економіці.

Заробітна плата, як макроекономічна категорія є доходом, який формує платиспроможний попит населення, що стимулює структуру і розвиток виробництва. А відтак зниження реальних доходів працюючих, відхилення ціни на працю від її вартості призводять до звуження внутрішнього ринку, що є в свою чергу причиною скорочення виробництва.

Реформування системи оплати праці в Україні є найважливішим завданням і потребує негайного здійснення.

Удосконалення системи оплати праці повинно відбуватися в результаті оцінки величини робочої сили, в основі якої лежить вартість життєвих благ і послуг, необхідних для нормального життя працівника і членів його сім’ї. На сьогодні, щоб досягти цієї умови, потрібно збільшити середню заробітну плату принаймі в 5 разів. Підвищення заробітної плати повинно природно грунтуватись на підвищенні продуктивності праці, але в сучасних важких економічних умовах припустимо це зробити частково за рахунок грошової емісії. Інші джерела фінансування зарплати – це ліквідація непотрібних ланок держустанов, скорочення штатів апаратних працівників, “роздутих” в десятки разів порівняно з економічно стабільними країнами.

Необхідно змінити систему оподаткування зарплати шляхом зниження податкових ставок, стимулюючи тим самим вихід з тіньової економіки значної кількості підприємств, що збільшить надходження коштів у бюджет. Мінімальний рівень заробітної плати треба терміново і реально збільшити до рівня прожиткового мінімуму. Відповідно до декларації соціального прогресу і розвитку (ООН, 1969 р.) держава повинна забезпечити задовільний рівень життя своєму населенню.

У період інфляції в економіці країни заробітну плату слід індексувати.

В сфері матеріальної мотивації персоналу, враховуючи, що на підприємствах України склалися багаторічні традиції і певний досвід матеріального стимулювання персоналу, який не можна повністю ігнорувати, особливо на перехідному етапі до ринкових відносин, найбільш прийнятним є поєднання і доповнення вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Реалізація цих, а в подальшому й інших заходів з удосконалення системи оплати праці в Україні дозволило б наблизити величину частки зарплати у витратах на виробництво до рівня економічно розвинутих країн, а оплату робочої сили - до европейских стандартів. Це зіграло б важливу роль у підвищенні рейтингу нашої країни.

Література

Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури. 2005.

Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник .- Львів: «Магнолія плюс», 2004.

Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. - Львів: «Магнолія плюс», 2004.

Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.: «Каравела», 2003.

Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2003.

Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2004.

Семернікова І.О., Мєшкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник.- Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003.

Ильин А.И. Планирование на предприятии. В 2-х частях. Часть 1. Стратегическое планирование. – Минск: ООО «Мисанта», 1998.

Грищак М.Г., Минин Л.В., Белик Н.Г., Гончарук П.Д. Совершенствование и планирование на промышленном предприятии. – К: Техника, 1983.

Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. – «Планирование на предприятии». Учебник. – М.: Информ.-издат. Дом «Филин», 1999.

Алексеев М.Л . Планирование деятельности фирмы . Учебно-методическое пособие.

Прокопивний С Ф. “Економіка підприємства” - К: 2000

Нуреев Р.М. «Основы экономической теории».

Гончаров В.Н., Колосов А.Н., Дибнис Г.И., «Оперативное управление производством» - М: Экономика,1987г.