основних типи саморегуляції поведінки:
Перший тип ( тактичний) – це саморегуляція, яка має чіткі часові межі свого здійснення: передбачає управління поведінкою протягом короткого проміжку часу в конкретних ситуаціях діяльності або спілкування і обумовлена конкретним поведінковим актом, дією або вербальними проявами.
Другий тип (стратегічний) – це саморегуляція поведінки протягом довготривалого часу; вона пов’язана з плануванням особистістю ціленаправлених змін в самій собі. Ця форма базується на досвіді самопізнання механізмів оволодіння своїми внутрішніми резервами, які направлені на найбільш повну реалізацію себе а також забезпечує підпорядкування мотивів протягом всього життя, побудову ієрархії мотивів і вирішення конфліктів між індивідними і соціальними мотивами і мотивами духовними, індивідуальними на користь останніх.
Основні фактори ризику, що зменшують тривалість людського життя.
Гіпокінезія — чинник, який збіднює аферентну стимуляцію клі-
тин головного мозку, знижує їх працездатність. Психофізіологічні
зміни при гіпокінезії: астенізація функцій ЦНС, погіршення ро-
зумової працездатності, пам’яті, логічного мислення. Часткова
гіпокінезія: зниження резистентності організму, формування
нового його функціонального стану. Тривала гіпокінезія та її
наслідки: виснаження і загибель.
Пд впливом тривалого обмеження м’язової активності в орга-
нізмі розвивається новий функціональний стан, що має назву
гіпокінезія. Розвиток цього стану супроводжується пору-
шенням енергетичних і пластичних процесів у кісткових та серцево-
му м’язах, потім змінюється склад кісток, порушується білковий, фос-
форний і особливо кальцієвий обмін.
Аварійна фаза адаптації до гіпокінезії характеризується первинною
мобілізацією реакцій, що компенсують нестачу рухових функцій. До
реакцій організму на гіпокінезію залучається насамперед нервова си-
стема та її рефлекторні механізми. Взаємодіючи з гуморальними меха-
нізмами, нервова система організовує захисні реакції адаптації на дію
гіпокінезії. До них належить збудження симпато-адреналової системи,
яке пов’язане переважно з емоційним напруженням. Така послідовність
реакцій організму зумовлює часткову короткочасну компенсацію по-
рушень кровообігу у вигляді посилення серцевої діяльності, підвищен-
ня судинного тонусу і, отже, кров’яного тиску, посилення дихання (вен-
тиляція легень). Виділення адреналіну і збудження симпатичної системи
сприяє підвищенню рівня катаболізму у тканинах. Але ці реакції ко-
роткочасні і швидко згасають, якщо гіпокінезія продовжується. По-
дальший розвиток гіпокінезії сприяє зниженню метаболізму.
Аліментарні фактори
Харчування посідає важливе місце в житті людини. Особливо, якщо це стосується здоровя та підвищення працездатності. Для нормальної життєдіяльності організму в харчовім раціоні необхідно коло 600 всмоктуючих компонентів, що відповідають застосуванню 32 харчових продуктів. Являється єдиним постачальником речовин із котрих будуються клітини організму, їжа в основному є потребою для продовження життя. Відомий дослідник в області дієтології Покровський А.А.Справедливо вказав, зо вплив харчування являється основним в забезпеченні рості і розвитку людського організму, його працездатність.
Емоційний стрес.
Дослідники виявили більшу кількість стресових подій в недавньому минулому людей, що намагалися накласти на себе руки, в порівнянні з кількістю аналогічних подій за той же проміжок часу у випробовуваних, які складали контрольну групу .В ході одного дослідження було встановлено, що в рік, передуючий , у людей, що зробили таку спробу, кількість стресових подій була в два рази більше, ніж у людей, що не намагалися накласти на себе руки, але або страждали від , або мали які-небудь інші проблеми психологічного плану .
Однією з подій, що викликають у людини негайну стресову реакцію і тим самим сприяють виникнення у неї суїцидних намірів, є втрата коханої людини унаслідок смерті, розлучення або знехтуваної любові. Іншою такою подією є втрата роботи. Урагани і інші стихійні лиха теж сприяють виникненню стресових станів, які іноді ставлять в причинно-залежний зв'язок з суїциднимі діями, спостережуваними навіть серед дітей .юди можуть також вчинити спробу самогубства як реакцію на дію довготривалих стресових чинників. До трьох найбільш поширених довготривалих стресорів належать важка хвороба, несприятливе навколишнє оточення і професійний стрес.
Література
1. Білявський Г.О., Подул М.М., Фудуй Р.С. Основи загальної екології: Підручник.-К.: Либідь, 1995.
2. Бурдіян Б.Г., Деревянко В.О., Кривульченко А.І. Навколишнє середовище та його охорона: Навч.посібник.-К.: Вища школа, 1993.
3. Охорона окружающей среды/Под ред. С.В.Белова. Учебн.для студ. Техн.вузов.-М.: Высш.школа, 1991.
4. Основи екологічних знань: Навчальні матеріали.-Тернопіль, 1994.
5. Одум Ю. Экология. В 2 томах. Пер. с англ.-М.:Мир, 1986.-Т.1-Т.2
План:
Структурна організація людського організму і її звязок з навколишнім середовищем.
Основні властивості людського організму.
Основні фактори ризику, що зменшують тривалість людського життя.
Література.